"Вразила людяність" - у Черкасах показали фільм про Іловайськ

У черкаському кінотеатрі Multiplex Dnipro Plaza триває показ фільму "Ілловайськ 2014. Батальйон Донбас".

До сеансу о 17:15 лишається 10 хв. Сідаю поруч із літньою жінкою з короткою стрижкою.

"Давно слідкую за Іловайськом. Сама там народилася і жила до 4 років. Батьки привезли мене до Черкас, - розповідає для Gazeta.ua 68-річна Віра Майструк. - Учора по телевізору бачила, як солдати вшановували пам'ять загиблих. Сповльнювали марширування - проймало. Вирішила прийти подивитися. Зазвичай у кіно не ходжу. Здивувало, що так мало людей прийшло на показ", - обводить сірими очима 6 людей, що очікують, коли почнуть пускати до зали.

Поряд сідають 2 чоловіки. Той, що поруч із шрамом на чолі та вузькими карими очима, представляється Артемом Коломацьким, 23 роки. Друзі служать у полку "Азов". На столику поряд "Фанта", мінеральна вода, чипси та поп-корн.

"Дуже чекав показу. Під час служби побачив трейлер фільму. Ось приїхав додому у відпустку і відразу на фільм. Є люди, що розповідали про події там від першої особи. Мало хорошого кажуть, а частіше мовчать. Вважаю, що ті, хто пройшов через ці події, і ті, що там загинули, здійснили подвиг".

До розмови приєднується світловолосий друг Іван, 22 роки з татуюванням свастики на правій нозі.

"Українці мають знати свою недалеку історію. Дуже багато людей, які дуб-дубом у історичних і сучасних подіях. Їм нав'язують совок. Багатьом зараз просто почитати книгу лінь. От для такий потрібне кіно. Найадекватніший спосіб передачі інформації".

 

Двері залу відчиняють. QR-код на квитках перевіряє дівчина-касир у червоній футболці. Бажає приємного перегляду. Заходить 20 людей, ще 10 приєднуються, коли світло вже вимикають. Сідаю перед хлопцями із "Азову". Під час анонсу фільму про Василя Стуса чую від них: "Надо прийти".

Починається сеанс. У більшості глядачів - поп-корн, фанта. Чоловік за два ряди попереду відкриває бляшанку з пивом. У залі чутно хрумкіт. Поруч блондинка періодично зітхає: "О, господи!", - схрещує руки на грудях.

Після сеансу наздоганяю хлопців з "Азову":

"Уцілому враження дуже хороші. Думав, прийде більше народу на такий фільм. Він для людей, що живуть в центрі України і не розуміють, що триває війна", - додає Артем.

"Прем'єрні покази тривають із четверга двічі на день, - розповідає менеджер кінотеатру 35-річний Богдан Нечипоренко. - На сеанси приходить до 40 осіб 25-35 років. Часто родинами. Сам ще фільм не бачив".

На виході зустрічаю 2 друзів. Хлопець у картатій сорочці потупив погляд донизу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Йдуть мурашки. Сльози котяться самі" – про фільм "Іловайськ-2014..."

"Сподобалося реалістичністю. Тим, що були задіяні реальні учасники подій. Радитиму тепер усім подивитися, - говорить 29-річний Станіслав Чиж. - Найбільше вразили моменти, коли герої проявляли людяність - відпускали колишнього розвідника чи допомагали сепаратистці. Емоції є, але усіх ще не усвідомив. Слідкував за цими подіями від початку, усе відображено правдиво: і наркоманія, і знайдений учителем пістолет. Знаю, бо багато спілкуюся з тими, хто там жив і бував".

×