На роль у фільмі "Мати апостолів" не можна було не погодитися. Це і відповідальність перед часом, і випробування, і внесок.
Про це в інтерв'ю журналу "Країна" говорить акторка і співачка Наталія Половинка. У воєнній драмі режисера Зази Буадзе зіграла етнографиню Софію Кулик із Вінниці. Вона - матір командира екіпажу транспортного літака Ан-26, що збили у Краснодонському районі на Луганщині російські найманці. Вирушає на окуповану територію шукати сина. Під час подорожі допомагає рятувати його побратимів, які евакуювалися з борту, за сюжетом.
В основі сценарію - кілька реальних історій льотчиків, які повернулися з війни на Донбасі.
Стрічка вийшла у прокат 3 грудня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мій герой таємно змагається за відновлення України на тимчасово окупованій землі - Бенюк про фільм "Мати апостолів"
"У цій війні я можу працювати тільки як актриса, - каже Половинка. - Кіно – моя зброя. Мій спосіб зробити так, щоби перемагала віра, а не слабкість і зрада. Любов, а не мова ненависті. Насправді це війна любові та розгубленості. Розсіяння і втрата орієнтирів хочуть перебороти життєдайну якість.
У фільмі мати йде крізь усе. Ще не читаючи сценарію, зрозуміла, що це моя роль. Тому що робити все заради того, щоб було світло, – я це люблю. І сама намагаюся.
Режисер писав роль на мене, але потім у нього виникли сумніви. Тому що у стрічці Нікона Романченка "Поза зоною" я вже зіграла матір, яка їде шукати сина. Але там не показана війна. Мати у Романченка – в чеканні. У Зази Буадзе – в дії. Перебравши інших актрис, усе-таки повернувся до першої думки. І був щасливий із цього.
Імпульсом до створення образу Софії стали документальні кадри однієї матері з Вінниці. На відео вона йде полем до розбитого літака. Це був такий укол у серце. Те, як вона рухається. Скільки в ній витримки, достоїнства, болю і світла водночас.
Моя героїня теж співає, але вийшла інакша, ніж я. Нічого не додавала. Образ сам себе зробив. Я розуміла, що це проста жінка. Така, яку можна зустріти всюди. І у Вінниці, і в Черкасах, Львові, Донецьку. З одного боку, вона впізнавана. А з другого, її внутрішня сила – це сила всіх жінок, за яких душа болить у цій війні. Бо ми ж їх не бачимо. З кимось їдемо поряд у трамваї й не знаємо, що вона не отримує відповіді на дзвінки. Чи недавно поховала.
Заза Буадзе зібрав квітник акторів. Усі працювали філігранно. Вся творча група усвідомлювала, що це непростий фільм. Не можна зробити погано, зіграти полегшено. Кожен виклав весь біль і надію на перемогу. А також співчуття, всю широту серця цим матерям і хлопцям, які захищають нас".
Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 10 грудня.
Наталія Половинка народилася 27 липня 1965 року в селі Ольгопіль на Вінниччині у сім'ї вчителів. Росла на Буковині. 1989-го закінчила Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка, клас фортепіано. Поворотним моментом життя вважає стажування в Італії в Центрі Єжи Ґротовського – польського режисера, реформатора театру. 19 років була акторкою і музичною керівницею Львівського театру імені Леся Курбаса. Там же 2010-го відкрила театральний, художньо-дослідницький та освітній центр "Слово і голос". Вела майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах в США. Була солісткою та педагогинею Державної академічної чоловічої хорової капели "Дударик". Викладала у студії "Ательє" Міжнародного інституту Єжи Ґротовського в Польщі. 2015-го у Львові заснувала міжнародний театральний фестиваль традиції "Древо". Виконує традиційні українські пісні, класичну, сучасну академічну й імпровізаційну музику. Лауреатка Шевченківської премії 2006-го за вистави за творами Платона, Григорія Сковороди, Василя Стуса. У кіно дебютувала 2013-го у фільмі Вікторії Трофименко "Брати. Остання сповідь" за романом шведського письменника Торґні Ліндґрена "Джмелиний мед". 2018-го зіграла у стрічках "Поза зоною" Нікона Романченка й "Ефір" поляка Кшиштофа Зануссі.
1 
4880
Коментарі