Ми досі не знаємо правди про Чорнобильську трагедію - Ліна Костенко

 

Вчора у столичному агентстві "Укрінформ" презентували книжку "Зоря на ім'я Полин: пам'ятаючи Чорнобиль". Вона вийшла в римському видавництві "Віелла". До неї увійшли наукові праці італійських та українських дослідників Чорнобильської катастрофи, малюнки дітей-очевидців трагедії, вірші поетеси Ліни Костенко та її кіносценарій "Чорнобиль: Тризна" в італійському перекладі.

"Інститут Студій суспільної та релігійної історії провів конференцію, присвячену Чорнобилю, на території вілли італійського архітектора Андреа Палладіо. Виступали історики Юрій Щербак, Юрій Шаповалов, Наталія Баранівська та ще кілька італійських дослідників. Художник Анатолій Гайдамака там показав здоровенні знімки Чорнобиля. Вони приголомшливо виглядали на тлі фресок Андреа Палладіо. У дворі під платаном розкидали фотографії людей з Чорнобильської зони. Вздовж алеї стояли хрести з іменами загиблих у Чорнобилі", - розповіла донька Ліни Костенко Оксана Пахльовська. Книжка вийшла за сприянням доброчинної організації "II Ponte-Miст".

"Вихід такої книги — рідкісне явище, адже у світі виходить мало книжок, дотичних до України. Такі книги багато роблять для створення позитивного іміджу України", - додала Пахльовська.

Ліна Костенко розповіла про своє бачення Чорнобильської трагедії.

"Японці через місяць після вибуху на Фукісімі вибачилися перед громадянами за те, що приховували інформацію про вибух. А ми й досі не знаємо правди про Чорнобильську трагедію. Я їжджу у Чорнобильські експедиції з 1991 року. Вже знаю: скільки про це не говори, ніхто не зверне уваги і не допоможе", - сказала вона.

Також вона розповіла про свої "Чорнобильські записки".

"Мала видати їх до 25 річниці вибуху. Але через презентації вихід книги затримався. Раніше могла спокійно працювати, а тепер постійно дзвонить телефон. А це дуже відволікає. Книгу писала з диктофонних записів. Завжди в експедиції беру з собою 2 диктофони. На один записую свої власні думки, на інший — розмови з іншими людьми. Раніше мій чоловік (кінознавець Василь Цвіркунов) завжди дивувався. Я сиділа у кімнаті сама, а звідти лунало кілька голосів. Він заходив до кімнати, а я сиджу за столом і слухаю свої записи", - пригадала поетеса.

×