"Матюки - хірургічний інструмент" - на столичному фестивалі виступить "Пирятин"

 

Українському шоубізнесу не вистачає глянцю.

Про це в інтерв'ю ведучому Kyiv Fan Fest Данилу Котику каже художник, письменник, фронтмен гурту "Пирятин" Іван Семесюк.

"Пирятин" готують виступ просто неба 29 травня на столичному музичному фестивалі Kyiv Fan Fest.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гурт "Пирятин" співає у стилі кантрі

– У нас слабенько з музичною пресою. Взагалі ринок дивний. Складно музикантам себе презентувати. Тим паче таким альтернативщикам і кантріменам, як наш колектив. Тому ми беремо інакше, - продовжує Семесюк.

Чому саме альтернатива?

– Моя місія – матюкатися і вкручувати людям шурупи міцної української ідентичності в макітри. Оце головне. А шоубізнес, гроші, сцена – побіжне. Але це класний інструмент.

Що для тебе матюки?

– Це точність. Матюки - хірургічний інструмент. Якщо правильно користуватися, можеш багато передати одним малесеньким словом - достатньо загальним у його багатьох значеннях. Особливо якщо працюєш із реальністю, із сучасним неофольклором.

Сьогодні ж теж є народ. І він також продукує якусь народну творчість, меми. Куди дівати правду - брудна лайка є частиною нашого життя. Не тільки контркультурного, але й культурного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: TikTok – це психіатрія. Не раджу робити там кар'єру - фронтмен Kozak System

Матюки - сакральна лексика. Нормально, що десакралізується. Усі народи через це пройшли. Скільки матюків втратила англійська мова - куди вони ділися? Нікуди, просто стали нормальними словами. А тепер залишилося там пару-тройку непристойних. Мені здається, нам не варто відставати від англосаксонського світу в цьому. Вони шарять тему.

Яка дія закладена у ваш гурт? Що хочете зробити?

– Качнути українця. Аби пішов у слем. Важливо, щоб у цьому був бадьорий, класний, жвавий національний дух. І чітка українська ідентичність.

Не пам'ятаю, коли таке було, щоб концерт "Пирятина" пройшов без слему. Завжди прикольний кач. І зазначу: без біточків. Піди, зроби, щоб качало без біточка.

Бувало, на виступах люди билися. І після - біля входу. Були конфлікти. Не можна сказати, що ми вітаємо це. Але хіба можемо заборонити дорослим людям бити одне одному мармизи?

Багато хто говорить, що шоубізнесу у нас нема. Інші - що є, але трохи дивний. Будується на якійсь архаїчності. Ви від усього цього відійшли. Чому?

– Вітчизняна естрада – це різні явища. Є справді наша. Коли українці роблять для українців українською мовою. Буває різної якості та жанрів. Є російська, котра у нас робиться по франшизі. Всякі Івани Дорни та інша шушера з доброю медійною підтримкою. Є отака старпьорська, як Зібров. Мене нудить від самих навіть східноєвропейських музичних ладів, які вони використовують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Співати про власну а*уєнність не цікаво - вокаліст ТНМК

А є сучасна дивна історія типу "Пирятина". Орієнтуємося в піснебудуванні на західні мелодизми – атлантичні, англосаксонські, кельтські. Мені здається, таке щеплення українській музичні сцені не завадить.

Ти раніше був крутим художником.

– І залишився. Тому що коли людина була і перестала ним бути, все рівно на могилі напишеш – це художник. Колишніх художників не буває. Як і комуністів.

На яких музичних інструментах граєш?

– Музика – це прикольно, двіжово, інтересно. Відчув, що у мене ж були в дитинстві відповідні таланти. Тому в 36 років почав опановувати музичні інструменти. Вважаю, що добре граю на губній гармошці. Непогано на деяких духових – ірландські вістли або ірландські поперечні флейти. І трошки бринькаю на банджо.

Чому така назва гурту?

– Це частина місії. Тому що маленькі локальності не проговорюються, не артикулюються. Там живуть люди зі своїми цікавими історіями, і про них мало хто співає. Вони хочуть, щоб виконували не тільки для них, але і про них.

Щодо саме Пирятина, то є така версія, що етимологія – це просто староукраїнська форма слова "перетин". Місце, де перетинаються речі. Як мистецтво і смерть. Тому в нас і логотип такий – людська кістка і флейта перекреслені.

×