Свічковий завод на території Києво-Печерської Лаври руйнує пам'ятку 19 століття, яка має охоронний статус. Про це Gazeta.ua повідомила архітекторка інституту "УкрНДІпроектреставрація" Світлана Корольонок.
Лаврські ченці роблять свічки в оборонній башті малої Київської печерської фортеці.
"В об'єкта, який має національний охоронний статус, є свої приписи з використання. Застосовувати в господарських цілях його не дозволяється, а тим більше, якщо там розміщується виробництво, - пояснює Корольонок. - Там ( біля стін оборонної башти — Gazeta.ua) можна неозброєним оком помітити вібрацію, і що там виробництво, не сумісне з охоронними властивостями цього об'єкту. Це знищує будівлю. Також ніде не прописано, що в них там свічковий завод. Ніде не можна дізнатись, є він там чи ні. Башта стоїть на горі над Дніпром, а ця вібрація сприяє зсувам".
"Офіційна назва споруди — напівбашта оборонного муру Києво-Печерської Лаври, - каже столичний історик Михайло Кальницький. - Оборонний мур звели в середині 1840-их років. Тоді розбудовували малу Київську печерську фортецю. Саме цей мур, з одного боку, був передбачений проектом фортеці, з іншого, являв собою частину огорожі Лаври. Проектували його військові, фінансували навпіл із Лаврою. Проте зараз напівбашта входить до складу Лаври. Дозвіл на використання її під свічковий завод мав би дати лаврський заповідник."
Інформаційні запити до Державного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Gazeta.ua надсилала двічі, у червні та серпні, досі чекаємо відповіді. Також ми хотіли зустрітися з керівництвом Лаври. Алевтина Ільїна із лаврської прес-служби ще у червні побіцяла передзвонити "після того, як буде резолюція та благословіння інтерв'ю від намісника Лаври". Врешті, ми вирішили писати про свічковий завод без "благословіння".
Свічковий завод стоїть на дніпровському схилі біля Церкви живоносного джерела. Усі священики, яким представляєимося журналістами і питаємо, як пройти до підприємства, кажуть, що такого існує. Молодий рудобородий батюшка, що називається отцем Олександром, навіть обурюється: "Свечной завод здесь негде поставить. Тут монахам жить негде, а вы о заводе говорите."
До заводу від Лаври прокладають дорогу. Вже залили бетон. На узбіччі у траві стоїть екскаватор, біля нього — будівельні вагончики. Троє робітників сидять під заводським муром. Єдиний хід до підприємства — від дому настоятеля Лаври владики Павла. Це протоптана в землі вузька доріжка на кілька десятків метрів. Проте у мурі є арка десь на півметра над землею. Пролазимо крізь неї і за кілька хвилин заходимо до заводу. Земля під ногами дрижить. Станки для виготовлення свічок — рухомі колеса і преси майже в людський зріст. Коли вони працюють, не чути голосу за гуркотом і шумом. Назустріч виходять троє працівників заводу. Говоримо, що шукаємо будівельника Сергія із Закарпаття. Працівник заводу Віталій усміхається у вуса і веде нас до будівельників.
"Из Закарпатья Сережа у вас есть такой? - кричить будівельникам. Високий русявий хлопець у помаранчевій майці каже: "Зараз попитаю" і кудись іде. Віталій розповідає, що свічки церква Московського патріархату виготовляє також у Почаївській лаврі та "на квартирах".
"Але у нас, - додає, - чистий віск. Нам привозять ось такі кубики воску — 2 тонни. Ми його відколуплюємо і нюхаємо. Якщо запідозримо, що є домішок якихось речовин інших, посторонніх, ми його віддаємо. Приймаємо чистий воск. У нас натуральна свічка, в нас монах дуже строгий."
За день завод виготовляє 64 пачки воскових свічок.
"В розниці пачка стоїть 800 гривень, а якщо купувати оптом, то не менше гривень 600", - підраховує майстер свічкового заводу.
Без святкових днів за рік завод виготовляє приблизно 16 900 пачок. Навіть якщо їх продають за мінімальною ціною — оптовою— в рік Лавра лише на воскових свічках заробляє 10 мільйонів 137 тисяч 600 гривень. А ще є парафінові. Вони коштують 55 гривень за пачку. Йдемо знімати крамницю, де торгують свічками. Таких у Лаврі зо три десятка. Продавчиня кіоску, чорнява жінка років 40, визирає з віконця і кричить: "Альо, гараж, благословения на съемку нету, пошли вон!"
Gazeta.ua припиняє зйомку, проте повертається наступного дня. Знімаємо у вітрині свічки, чашки по 90 гривень, китайські хустки за 20 гривень, "освячені на мощах Агапіта Печерського".
"Снова снимаешь, наглая, да?" - продавчиня кудись телефонує. Прибігають двоє чоловіків у формі охоронців із шевронами "Громадська організація "Козацтво Запорозьке". Представляємося і цікавимося, хто саме нас затримує.
"Ми тоже журналисты", - каже один із охоронців. Обидва відмовляються назватися і показати документи. За майже годину спілкування охоронці називають один одного Володимиром і Олександром. Заявляють, що знімати виданню заборонено, бо "там табличка висить".
"А ви знімаєте стіни монастиря, баришня", - додає охоронець Володимир. У цей час його колега Олександр намагається відібрати в журналіста телефон.
"А если я приду к вам домой и буду снимать вашу квартиру? А если вы это видео Аль-Каиде продадите? Что тогда?"
В цей час охоронець Олександр намагається відібрати телефон уже в другого журналіста.
"Вы понимаете, что всех бесит, - веде далі Володимир. - То, что вы снимаете монастырь. Люди приходят к Богу, а Вы начинаете тут тыкать объективом."
Спочатку охорона вимагає дозволу, виданого Gazeta.ua церквою Московського патріархату на те, щоб писати про Лавру. Потім — письмового листа від керівництва Gazeta.ua з поясненням, що журналісти роблять у Лаврі. Підходять ще троє охоронців.
"Я "Газету по-українськи читаю", - каже сивий невисокий охоронець років 50. А от на журнал "Країна" грошей бракує. В нас зарплата всього 1400 гривень."
Володимир незадоволено глипає на сивого, і той іде геть. Потім Володимир кудись телефонує і каже, що прес-служба церкви Московського патріархату хоче з нами поспілкуватися. Йдемо до будівлі, де розташована прес-служба і стоїмо там півгодини. Володимир знову говорить по телефону і врешті каже, що "прес-служба вся на зйомках фільму про добрих людей", тому зустріч відміняється.
"Ну зачем вам тот свечной завод? - питає. - Я про свои носки напишу репортаж интереснее, чем вы про свечной завод."
За 45 хвилин нас відпускають.
"Только не снимайте ничего, - попереджає Володимир. - Не портьте себе жизнь."
"Будь-яке виробництво на цій території (території Лаври — Gazeta.ua), активізує зсуви, - вважає Олександр Бригинець, голова підкомітету з питань охорони та популяризації культурної спадщини у Верховній Раді. - Це вимагатиме додаткових коштів, щоб утримувати ці зсуви. За останній рік кількість зсувів різко збільшилася, і навіть влада визнала це. Можливо, однією з причин є виробництво, яке облаштували в цій башті. Стверджувати можна тільки після експертизи. Але я не вірю в те, що вона може бути чесною в тому місці, де задіяні інтереси церкви Московського патріархату. Оскільки влада дуже симпатизує цій церкві. Але цей факт повинен бути врахований при спробі передати споруди Києво-Печерської Лаври церкві. Бо сьогодні, коли церква використовує їх і не є їх власником, влада не може втручатися й рятувати об'єкти культурної спадщини. Якщо всі об'єкти стануть власністю церкви, ми побачимо значно складніші й гірші переміни не на користь самої пам'ятки. Поки не буде експертизи, ніяких робіт в оборонній башті бути не може. Ніякого виробництва на схилах Дніпра бути не може. В даному випадку ніякі служби не перевіряли цей об'єкт, оскільки церква є державою в державі, її діяльність не перевіряється. Охорона пам'яток почалася в середині 19-го сторіччя саме тому, що священики на свій розсуд почали вносити в Лавру такі зміни, що навіть тодішній не дуже культурний і не дуже проукраїнський уряд царської Росії обурився ними. Схоже, що ситуація в церкві не міняється."
3 
1
Коментарі
14