Кожен прихід у школу починається з привітання. Одна ромка ніколи не чула, щоб її донька здоровкалася

5

8 квітня відзначають Міжнародний день ромів.

Художню школу Rom Art називають однією з фішок міста Мукачево на Закарпатті. 2017-го заснував заклад для ромських дітей художник 42-річний Тиберій Йонаш. Окрім власних коштів залучає спонсорські і грантові. Коли не може вести навчання, художника підміняє одна з його доньок.

"Не всі місцеві художники змирилися з тим, що в їх когорті може бути виходець із ромської родини, - розповідає про себе Тиберій Йонаш. - Деякі відкривали переді мною майстерні, навчали мене, а деякі й говорити не хотіли. Я встиг закінчити дитячу художню школу імені Міхая Мункачі в Мукачевому. Проводив там більше часу ніж у основній. Потім 2 роки повчився в Ужгородському художньому коледжі імені Адальберта Ерделі. Далі батьки не змогли допомагати. Були музикантами й хотіли, щоб пішов їхніми стопами. Але вибрав художній напрямок. У 20 років мав сталий дохід від проданих картин".

 

Мукачівські роми говорять лише угорською, на відміну від ужгородських, які володіють ромською, чи свалявських і перечинських - говорять і українською і угорською.

Приміщення школи – це один клас, приблизно 12 на 8 м, орендований у приватному будинку. Вивіска з елементами ромської символіки – зелено-синього прапора та колеса, підпис двома мовами – українською і угорською. В планах орендувати ще одне приміщення поряд для навчання гончарству.

Також Тиберій Йонаш хоче зробити для учнів пошукові виїзди майстер-класи до Ужгорода та Берегова, кількаденний пленер для найталановитіших у Карпати, видати настінний календар із дитячими роботами. Сподівається також привезти дитячі роботи для двотижневої виставки до Києва.

В столиці вже купили декілька картин учениці Rom Art. Зазвичай із проданих на виставках творів Тиберія і учнів дві третини виручених коштів йде на благодійність і допомогу хворим на онкологію дітям.

 

"Групи дітей невеликі, по 15 осіб, відібраних за віковим принципом та за наявністю таланту. Одразу не беру ніколи, - продовжує Йонаш. - Навчаємо від азів і до складніших технік. Учні повинні мати почуття об'єму того, що рисують, тому приношу їм сюди різні предмети, іноді з глини робимо самі. Без розвитку культури вони не розвиватимуться, а топтатимуться на місці.

Найкращі роботи рамуємо й возимо по виставках. Працюю з низкою санаторіїв, оформлював ресторани та готелі, продаю картини через інтернет і підробляю художнім репетиторством. Відтак ромські діти ходять до моєї школи безоплатно. Йдеться не лише про винагороду за навчання, а й забезпечення усім потрібним - папером, мольбертами, фарбами, пензлями. Вони ж не лише тут займаються, а й мають домашнє завдання.

Проте, заняття у школі є все ж базовими: не всі можуть мати взуття, щоб прийти, не всіх пускають батьки, і це ображає найбільше. Максимум 10 відсотків батьків дооцінюють можливість безкоштовного навчання живопису. Іноді бувають і інші вибрики долі. Наприклад, одна із найперспективніших учениць у 13 років втекла з табору із хлопцем – ні про яке малювання відтак більше не йшлося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відбувся перший "Всесвітній конгрес ромів"

Проте позитиви також є, не дивлячись на те, що діти ходять вряди-годи. Кожен прихід починається із перевірки чистоти рук та обов'язкового привітання: свого часу це здивувало одну ромку, яка ніколи не чула, щоб її донька здоровкалася. Керівництво середньої школи просить, щоб я впливав на дітей ходити в основну школу. Проте вважаю головною свою місію в Rom Art.

Роблю натомість окремі проєкти в суміжних ромських громадах. Приміром, першу філію школи у формі виїзних майстер-класів відкрили в селі Ратівці Ужгородського району. Проєкт здійснили з допомогою Фонду "Відродження". Приміщення надала місцева релігійна громада – Євангельська церква живого Бога. Мене здивувало те, наскільки талановитими є ромські діти сільської місцевості. У школі вони позбавлені можливості розкривати таланти. Мені здається, що наші діти краще розвиваються у своєму колі. Тому я вирішив створити художню школу спеціально для них. Окрім того, що вони навчаються малюванню, я також їх виховую, підтримую жагу до навчання. Усі діти різні. Мені цікаво виявити талант. Якщо бачу, що учню не йде малювання, то не приховую цього, а кажу, аби спробували співи чи музичні інструменти. З тими ж дітьми, яким вдається, я працюю дуже наполегливо, роблю усе, аби вони закохалися у цю професію так як я."

 

4 березня в Ужгороді відбулася презентація антології малої прози "Шлях (до) ромів", до якої увійшли твори закарпатських авторів. Серед ілюстрацій картини Тиберія Йонаша. Одна з таких робіт - "Лозоплетіння", показує характерне заняття закарпатських ромів.

 

"Можливо, ця книжка не потрапить у ромські поселення, бо багато з їх жителів не писемні. Її читатимуть інтегрованіші. Але вихід книжки свідчить про те, що відбувається революція не тільки серед ромів, але й у суспільстві, яке зможе подивиться на нас з іншого боку", - сказав ромський громадський діяч Мирослав Горват.

 

×