"Коротко, сильно і страшно" - результати конкурсу "Новела по-українськи"
"Хороша новела - як коктейль Молотова: легко летить і добре горить" - таке гасло мав цьогорічний конкурс "Новела по-українськи" від журналу "Країна". Темою обрали Майдан і все дотичне. Всього журі отримало 109 новел і кілька десятків листів із віршами про Майдан. Приймали роботи до кінця квітня. В останній вечір надіслали 31 текст. Після 22-ї години 30 квітня листи на пошту конкурсу приходили в середньому кожні сім хвилин. Перемогла новела "Стоїмо" сумського письменника і журналіста Владислава Івченка. Автор отримає тисячу гривень під час нагородження на Форумі видавців у Львові.
Друге місце - новелу "Революціонер" Марини Єщенко опублікує "Газета по-українськи" за 19 серпня, решту фіналістів можна буде прочитати на сайті Gazeta.ua. Також на основі конкурсу літературна агенція Discursus видасть у вересні книжку "Євромайдан. Хроніка в новелах". До неї увійде 28 найкращих новел.
Роботи оцінювали анонімно 19 членів журі. Серед них - письменники, видавці та представники редакції.
Список фіналістів "Новели по-українськи" 2014
1 - "Стоїмо", Владислав Івченко - 13 балів
2 -"Революціонер", Марина Єщенко - 11.5
3 - "Дочекатися весни", Андрій Клименко і "Сни та інші страшні речі", Олексій Чупа - по 10 балів
4 - "Дід", Євген Манженко - 9
5 - "Чорними нитками", Анастасія Коваленко - 7
6 - "Сто перший", Світлана Антонишин - 6.5
7 - "Реванш", Михайло Бриних - 6
8 - "Пробудження" Оксана Расулова - 5
9 - "Судоми життя", Оксана Коваленко, "Революція надії" Юрій Кучеренко - 4
10 - "Прощання з Межигір'ям", В'ячеслав Шрамович - 3
11 - "Спальний район", Анна Трохименко - 1
12- "Пйявки", Галина Максимів - 0
Хто набрав найбільше балів
1 місце - новела Владислава Івченка "Стоїмо" - 13 балів. Колишній зек доглядає за паралізованим батьком. Лише це стримує його бажання піти на Майдан повбивати тих, хто розігнав студентів.
2 місце - новела "Революціонер" 28-річної Марини Єщенко із села Великий Кобелячок Новосанжарського району на Полтавщині - 11.5 балів. Авторка працює у Науковій бібліотеці імені Максимовича, пише дисертацію на тему "Поетика абсурду в сучасній новелістиці".
- Казала мама, не виходь замуж за того пройдоху Петра, проп'є тебе і бабусину квартиру, а я - ну красавіца! - чувства побороть не смогла. Петро, ну хотя би з рук у жінки торби візьми, раз сам на базар сходити негоден, - каже дружина безробітному чоловікові. Годен Петро тільки пити пиво за телевізором. У рекламних паузах розмірковує про Майдан:
- А вообще - не готова наша страна до преобразованія, панімаєш?
- Я тобі кажу про кілограм мняса, додому кеге мняса принеси можеш, чи нє? Страну він ізмінять собрався, - коментує жінка. Окрім Майдану подружжя критикує поведінку сина, який почав повертатися додому пізно, прокурений "як з бомжатніка". Дружина жартує, що тепер не сумнівається у його батьківстві. Закинув пари, чомусь просить купувати пиво тільки у скляних пляшках. Кількаденну відсутність сина помічають лише коли по телевізору показують убитих снайперами на Майдані.
3 місце розділили новели "Дочекатися весни" і "Сни та інші страшні речі" - по 10 балів.
"Дочекатися весни" 20-річного Андрія Клименка із Золотоноші на Черкащині - лірична історія про чоловіка і жінку. Вона "йде життям, обираючи лише мінні поля, і проходить їх, обираючи безпомилково лише міни, лікуючи потім рани". Він - не хотів спершу йти на той Майдан, але пішов із ревнощів - ревнував до нього кохану.
Новелу "Сни та інші" про беркутівця Бембі написав 27-річний Олексій Чупа з Макіївки. За першою освітою філолог, за другою - хімік-технолог, працює на металургійному заводі. Головний герой - неврівноважений спортсмен Бембі, який "б'ється як бог" і нарешті знаходить, де реалізувати свої таланти та ще й за гроші - у "Беркуті".
"Його стосунки з жінками завжди нагадували поєдинок кікбоксерів. Ні, він не бив їх, але був несамовито нестерпний, та і жінок обирав відповідних, від чого його помешкання ставало ареною бойових дій, як тільки в його шафі з'являвся жіночий одяг, у ванній всі ці жіночі прибамбаси, а на цвяшку при вході - другий комплект ключів. Зі спарингів Бембі виходив з порізаним серцем та понівеченою печінкою, але неодмінно непереможеним".
4 місце - новела "Дід" 36-річного музиканта та телеведучого з Кіровограда Євгена Манженка - 9 балів. Герой приїжджає на Майдан, залишивши господарство у селі на жінку: "Не можу я там під спідницею ховатися, як тут дітей б'ють". На Майдані шукає власного внука Андрія, що служить у кіровоградському "Беркуті". Але знаходить тільки смерть. "На "Дідові" наполягаю. Справді вартісна річ" - вважає член журі, письменник Павло Вольвач.
5 місце - новела "Чорними нитками" 23-річної Анастасії Коваленко з міста Кролевець на Сумщині - 7 балів. Жінка їде за триста кілометрів у лікарню до коханого, смертельно пораненого на Майдані - щоб востаннє поцілувати у губи "кольору висохлих ягід чорниці". Дорогою подумки розповідає йому про дівчинку Алевтину, яку зустріла у лікарняній черзі. Героїня чекала там на лікаря із розбитим лобом на Майдані. Дівчинка має таку ж пов'язку на чолі. Запевняє маму, що не плакатиме. Бо теж піде на Майдан, а там не можна бути плаксою. Тільки просить передати лікарю, щоб не зашивав рану чорними нитками. "Бо я не хочу чорними, це ж негарно". Те саме героїня просить за свою долю.
Що казали учасники журі
"Художньої літератури стало більше. Майдан - що завгодно, але не місце для рефлексій. Принаймні, в описаний час" - коментує письменник Андрій Кокотюха.
"Багато людей хотіло писати, а на Майдані не були, або були епізодично, - ділиться враженнями письменник Антон Санченко. - Серед фіналістів була чудова новела, але написана якимсь мадярським діалектом. Її шкода, задробив за мову. "Стоїмо" - ну ось да, але ж це про зека, а не про Майдан. Майдан там був в телевізорі. Лев Толстой на війні 1812 року теж не був, але писав все ж про неї, а не про газети тодішні".
Три новели отримали оцінку "добре" від Лариси Денисенко, ще три - "непогано". Також були короткі оцінки "ніяк", "тоскно", "засопливо" і "просто не моє" і довші - "забагато містики і деталей, котрі створюють одноманітний настрій, солодко-слинкове таке", "погано прописані діалоги, інтонацію та манеру овоча можна б було інтернетом вивчити".
"Найбільше вразила новела "Дід"- пише керівник Вінницького відділення редакції Валентина Мураховська. - Вона є відображенням більшості, звичайних людей із села, які покинули все, щоб відстояти свій народ і батьківщину. Трагічно, що герой гине, але це, мабуть знак того, що все має закінчитися".
"Я зайшов усередину. Жодного сліду, який би могла лишити людина. Ніби і не було тут ніколи нікого. Спинився у центрі кімнати. Покрутився – озираючи стіни, стелю, підлогу, кутки. Видавалося, ніби і тут – у застояному безпромінному просторі – сонце болісно шпарить по мозку. Чомусь причину хотілося бачити саме в тому пекельному, сліпучому, термоядерному клубку. Цефалгія була нестерпною…" - цитує фрагмент новели "LA GRANDE GUERRE" кореспондент вінницької редакції Анна Бова. - Новела, яку читала у другому колі. Дотримано всі вимоги жанру: стиль, формат, купа епітетів, які є важливими для новели. Немає зайвих слів, є відчуття того, про що говорить автор. Я би порівняла його із Хвильовим: хвилює всіх і сам хвилюється: коротко, сильно і страшно. Ось такі новели і нашого часу".
"На жаль, серед усіх було важко обрати першу. По мені серед них її взагалі не було. Занадто багато патетики і художності. Можливо, тема занадто серйозна", - каже учасниця редакційного журі, кореспондент відділу "Світ" Ксенія Кисіль.
"Багато дописувачів не розуміли самого жанру і пускалися у переповідання подій, переказування спогадів про Майдан" - скаржиться Катерина Кисельова, кореспондент відділу "Культура". "Щось нічого не зачепило, жодної не захотілося навіть чоловіку прочитати", - зізнається журналістка львівської редакції Ольга Швед. "Стоїмо" - єдина вєщь з 14-ти, яка викликала клубок у горлі", - каже кореспондент відділу "Гроші" Геннадій Гнип.
"За деякими з текстів можна писати сценарії і знімати фільми. Авторів новел "Баба Катя" і "Тату-таточку" можна запрошувати на роботу у "Газету по-українськи" - хороші "лайфовики". "Пробудження" і "Прощання з Межигір'ям" варто опублікувати в одній із ростовських газет. Щоб і Янукович отримав естетичне задоволення", - відзначає редактор відділу "Люди" Анна Усік.
3 
4880
Коментарі