9 жовтня у Варшаві помер польський режисер 90-річний Анджей Вайда. Український актор театру і кіно Олег Савкін знімався у його фільмі "Катинь". Фільм іноді називають найважливішим проектом Анджея Вайди. Він розповідає історію жінок: матерів, сестер, дочок офіцерів Польської армії, страчених сталінським режимом.
Актор розповідає Gazeta.ua про першу зустріч із Вайдою, три дні зйомок у Кракові і чому не заарештував польку.
10 років тому ви потрапили на зйомки фільму Анджея Вайди. Чи здивувалися, що такий режисер звернув на вас увагу, чи були проби?
- 2006-го мені зателефонували з агентства, яке представляє мої інтереси в Польщі, і запропонували невелику епізодичну роль у Анджея Вайди. Щойно я почув це ім'я, навіть не роздумував. Одразу погодився. Поїхав, не знаючи навіть матеріалу. Головне було зустрітися з Вайдою. На це мав три дні. В перший мене привезли до Кракова на знімальний майданчик. Коли почали зйомки чергового епізоду, режисер відірвався від роботи, підійшов до мене, познайомився. Я запам'ятав це на все життя. Дуже рідко перше знайомство актора з режисером залишається в пам'яті. Зазвичай це буденна подія, на тебе дивляться випробовуючи, в'їдливо. Дивляться не так, як дивився він. Справилося враження, що він знав все твоє творче життя і мріяв, щоб ти виділив йому свій час.
Чи розмовляли ви за першої зустрічі? Він же володів російською?
- Російською він володів, бо все старше населення Польщі добре її знає. Коли я знімався в іншому польському фільмі, спілкувалися з продюсером. Запитав, чому старше покоління поляків так добре володіє російською. Це була жінка, і вона відповіла: "Як казала моя бабуся, треба знати добре мову свого ворога". Ввечері першого дня у нас з Вайдою була репетиція. В епізоді залучили російського актора Сергія Гармаша. Не зважаючи на те, що текст написав Вайда, він сказав: "Давайте поговоримо, може у вас є якісь побажання чи зауваження?". Таке дуже рідко можна почути від автора сценарію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільм Анджея Вайди посмертно висунули на "Оскар"
А ви якісь зауваження зробили?
- Ні. Були пропозиції. Ми люди, які добре знаємо і пам'ятаємо Радянський Союз. Ті пропозиції, які ми робили, були творчого характеру. Так ми й збудували цей діалог. Там багато речей полишили на недомовленість. Ти це все мав догравати в планах, в очах.
Яку грали роль?
- НКВДиста. Я прихожу заарештовувати родину польського офіцера. Герой Гармаша, теж радянський офіцер, живе у цієї жінки. І він її ховає, не видає. Це мені теж дуже сподобалося у режисера. Він не мазав все чорними фарбами. Розумів, не зважаючи на складність системи, були радянські військові, які зберігали свої людські риси. Гармаш грав такого персонажа, допомагав, ховав людей. У мого офіцера були цікаві моменти. Тому, що він розуміє, що йому кажуть не правду. Розуміє, що тут хтось схований, але не йде далі. Бо він теж не хоче наробити ще більше зла. На таких напівтонах зіграли сцену.
Знімаючись у цьому фільмі ви знали, що батько сценариста був одною з жертв катинської трагедії?
- У той момент я цього не знав. Але потім я дізнався, що він давно мріяв зняти про це. Він про це не говорив ніколи, не афішував. Був дуже інтелігентний.
Що означає для вас цей режисер із професійної точки зору?
- Я давно кіношна людина. Я знаю, що в Польщі є три корифеї. Гоффман, Зануссі і Вайда. Це ті кити, на яких тримається польський кінематограф. Я знав їх фільми. Був знайомий особисто з Зануссі, але не видалося з ним працювати. Після нашого знайомства, тільки укріпився в думці, що творчість Вайди - це великий кіносвіт. Був вражений його працезданістю у тому віці. Згодом дивився документальний фільм про нього. Він там сказав: "Якби я не знав, нащо мені прокидатися зранку, я б міг вже давно закінчити життєвий шлях". Вайда мав багато планів. Коли бачиш людину на дев'ятому десятку в такому активному стані і в своєму глузді - це вражає.
4 
4880
Коментарі