Грузин 39-річний Тамаз Аваліані малює картини кульковими ручками. У жовтні переїхав до Києва. До цього кілька років жив у Львові. Народився в Тбілісі.
"Беру найдешевші іранські ручки. У Грузії вони взагалі копійки. Сьогодні ледве знайшов такі у Києві, - дістає з сумки чорну ручку з білими смугами вздовж. - Чорний колір має вісім відтінків. Ним можна як завгодно експериментувати. У батумському музеї є моя робота з квітами. Її зробив на білій простині. Коли дивитися прямо - чорно-біла, збоку - кольорова. Бо працював різними ручками".
Малює кількома шарами. Кожен висихає день. На одну роботу йде 7-10 днів.
"В основному зображаю жінок. Не розумію, для чого чоловіків взагалі малювати. Хіба якась тема, де без нього не обійтися. Може, чоловіче тіло красиве для жінок, але не для мене. За моделей беру фотографії в інтернеті. Живу жінку малювати не можу. Ніхто не буде сидіти переді мною цілий тиждень".
Під час переїзду до столиці одну роботу купила письменниця Лариса Денисенко. На ній жіночий профіль у капелюху. Віддала 500 доларів.
"Порадив взяти саме цю картину, бо пасує до її характеру. Лариса складна, знає, чого хоче і буде цього добиватися. Ще купувала Наталія Ворона (колишня модель, дружина Нестора Шуфрича, - gazeta.ua). Намалював її портрет у шаховій фігурі коня. Вона побачила малюнок і придбала. Собівартість картини без рамки - два долара. Це папір і ручки".
Аваліані каже, що не думає повертатися до Грузії.
"Там важко жити художнику. Хіба малювати тбіліські балкончики для туристів. В Грузії така система: художник робить виставку, запрошує грошовитих знайомих. Але ті не дадуть грошей за картину. А поведуть до ресторану, щось подарують. Обведуть так, що потім ту картину подаруєш. Цим себе принижуєш. Я не голодний - для чого мене по ресторанах тягати", - каже художник.
За освітою Тамаз моряк. Малювати навчили сестри-художниці. Серйозно взявся за малювання після розлучення з першою дружиною у 20 років. Каже, аби не запити, мусив себе чимось зайняти.
3 
4880
Коментарі
2