1 квітня у київському будинку архітекторів відкривається тридцята ювілейна виставка робіт художників київського клубу "Архігум". До ювілею готується до друку нова книжка. У ній його члени розповідають про кумедні випадки, пов'язані з карикатурною діяльністю.
"В Україні президентствує Кучма, у Росії ще править Єльцин. Політики ділять флот, розбуркують Крим. Публікую карикатуру на тему цих політичних "розбірок" в газеті "Киевские ведомости". В малюнку використовую мотиви і персонажів "Острова скарбів" - пірат Джон Сільвер, юнга Гокінс, папуга... Телефонний дзвінок в редакцію. Невдоволений голос: "Вы разжигаете международную рознь! Как вы смеете изображать президента дружественной нам России Бориса Ельцина в виде одноногого бандита!" Запитую: "А чому ви вирішили, що бандит на малюнку саме Єльцин, адже на карикатурі немає підпису?" Пауза. Сопіння в трубці. Гудки", - поділився член клубу, карикатурист Олег Смаль.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Азаров готовий подякувати авторам талановитих карикатур на себе
Клуб виник 1 квітня 1983 року. Об'єднав тоді ще молодих карикатуристів, які не сприймали соціалістичний реалізм як основний вид мистецтва, тому створювали альтернативні карикатури. В оргкомітет клубу увійшли Віктор Кудін (голова), Анатолій Казанський, Юрій Кособукін і Володимир Казаневський. Діяльність клубу не була формальною.
"Кожному карикатуристу світу почесно виставити свої роботи в парламенті. До чергового ювілею клубу і в мене виникла така ідея. Почав готуватись заздалегідь. Ходжу підписую заявки, дозволи, допуски, запити, пропуски... Що поробиш - бюрократія! Надаю список запрошених на відкриття цієї виставки. Пані із канцелярії каже, що гостей занадто багато. Ображаюсь. Кажу, що не знаю, хто з моїх друзів є загрозою для парламентаризму. Тому викреслюю всіх. Наступного дня відкриття виставки. Телефоную в Верховну Раду - мене переконують, що все о'кей. Прошу підмоги в доброї знайомої Олі. Завантажую роботи в багажник її авто. Перед заїздом на парламентську територію нас зупиняє міліціонер. Пояснюю йому, що в мене завтра відкриття виставки. А в нього мають бути папери з дозволами. Немає у нього ніяких "бумаг" Біжу в Верховну Раду, бігаю по кабінетах - всюди порожньо. Прибиральниця пояснює : "Всі пішли додому". Фальшстарт! Їдемо геть. Увечері телефоную Миколі Томенку, дякую за "підтримку" моєї мистецької акції. Через півгодини дзвінок - у слухавці жіночий голос: "Приїжджайте, бо нам по голові надають. Ми вам допоможемо картини в кулуари по сходах занести!" Відповідаю, що на колінах заповзати у Верховну Раду я не буду і припиняю розмову", - поділився Смаль ще однією історією.
2 
4880
Коментарі