Колеги цінують Владислава Шерешевського за рідкісний сьогодні талант живописця, глядачі - за іронію на його роботах. Виставка "Піпл", що відкрилася вчора у галереї "Мистецька збірка", яскраво демонструє і перше, і друге.
Художник зізнається, що надихнувся полотнами малих голландців. На його картинах колоритні сцени гулянок і пиятики написані із притаманним голландцям натуралізмом і безпосередністю: тут притуманені алкоголем погляди, масні ковбаси і такі ж масні погляди і жести. Із назв творів - "Раша тудей", "Восточная медицина", "Свет души или х...й на вилке" стає зрозуміло, що це про Росію. Шерешевський не боїться називати речі своїми іменами, хай навіть для цього треба написати нецензурне слово просто на полотні.
Коли ж пише Україну, з'являються образи вродливих дівчат у вінках, як на полотні "Східна Україна", або наляканих дітей, як на картині "Град". Вони з жахом дивляться у небо, бо не знають чого чекати: негоди чи залпового вогню артилерії.
У тісному просторі галереї важко сховатися від погляду очей бабусі на картині "Щеневмерла.2". У глибоких зморшках на її обличчі, які Шерешевський виписав із любов'ю, у вузьких стиснутих устах, здається, уся невесела історія України. Тільки крихітний жовто-блакитний прапорець на щоці жінки - горда констатація: ще не вмерла.
Назва "Піпл" - насмішкувата і влучна водночас. У цій серії художник показує людський "низ" і "верх", тваринний потяг до тілесного і щось зовсім протилежне - таке, що читається у погляді лицаря-кіборга на полотні "Олекса".
2 
4880
Коментарі