"Хава Нагілу" вперше зіграли на Буковині

100 років виповнюється єврейській народній пісні "Хава Нагіла". 17 колективів з 9 країн виступлять на Х фестивалі LvivKlezFest у Львові. Триватиме до 10 червня.

Про клезмерську музику розповідає керівниця єврейського ансамблю "Варнічкес" і менеджер фестивалю Олександра Сомиш:

Клезмерська музика — традиційна для східноєвропейського єврейства. Початково її грали на весіллях. Має глибоке народне коріння. Хоча часто артисти вправлялися без нот, серед клезмерів було багато професійних музикантів. Клезмерські колективи називались капелами, які зазвичай включали скрипку, кларнет, контрабас. Також могли додаватися ударні, цимбали, струнні та духові, згодом - акордеон, фортепіано. Торік на LvivKlezFest блискуче виконали клезмерське соло на пилі.

Саме слово клезмер пішло з об'єднання двох івритських коренів – "клей", що означає інструмент, та "земер" - наспів. Термін увійшов у вжиток з XVI століття.

Ця музика — енергійна, запальна, бо на єврейських весіллях багато танцюють. Однак процедура обрядів є доволі строгою. Їх супроводжують відповідними мелодіями із певним настроєм. Є окремі твори для різних етапів весілля - коли наречену ведуть до хупи (накриття з тканини, під яким проводять церемонію одруження - gazeta.ua), коли йдуть свати, коли проводжають гостей додому. Деякі традиції сучасних весіль запозичені з єврейського обряду.

Є ще особливий звичай — змусити наречену заплакати. Так її готували до того, що має покинути свою родину, починати нове життя. До сліз доводить спеціальна людина – бадхен. Він — ніби тамада на українському весіллі. Бадхен розповідає нареченій, як важко їй буде у статусі дружини. Щоб та швидше заплакала, скрипаль або кларнетист починали грати сумні мелодії. З цієї традиції народилося багато ліричних, глибоких зразків клезмерських тем.

Вивчаючи спадщину клезмерів, повертаємося й до українського коріння. Маємо багато спільного, бо ця музика виникла на перетині культур. Наприклад, єврейські танці хопкеле, коломийке дуже схожі на українські гопак та коломийку. Є чимало зразків єврейських пісень, у яких українська мова поєднана зі староєврейською та їдишем.

Крім української, клезмери перейняли багато елементів у молдовської, румунської, ромської, польської, словацької музики та мелодій інших народів східної Європи. Водночас збагатили їх своїм впливом. Є й турецькі, балканські мотиви.

Траплялося, що колективи не мали сталого складу, до них входили представники різних національностей. Тому часто не обмежувалися єврейськими шлюбними церемоніями. Саме клезмерські мотиви можна почути у весіллі Голохвастова та Проні Прокопівни з фільму "За двома зайцями".

Одним з найвідоміших творів, який у багатьох асоціюються з клезмером, є "Хава Нагіла", що в перекладі означає "Радіймо". Вважається, що вона народилася в Україні. Популярною цю пісню зробив фольклорист Авраам Цві Ідельсон. Почув мелодію від хасидів, які приїхали до Палестини з містечка Садгора (зараз Садгірський район Чернівців - gazeta.ua) на Буковині.

1918-го Ідельсон організовував концерт у Єрусалимі на честь закінчення Першої світової. Програмі бракувало яскравого фіналу. Тоді фольклорист згадав про мелодію, почуту від хасидів. Доопрацював її, написав слова. У початковому варіанті пісня була повільною. У 1930-х аранжування переробили румунські євреї, додали йому запального ритму.

Якби "Хава Нагіла" не була дійсно талановитим твором, то не стала б такою відомою. Це стосується й іншого єврейського хіта - "Тум-балалайки". Сприйняття клезмерської музики лише через ці два хіти – це стандарт, кліше, яке затьмарює її розмаїття. Так само українську культуру неможливо осягнути, послухавши лише "Несе Галя воду".

Довгий час після Другої світової клезмерська музика була майже у забутті. Під час Голокосту знищили 6 мільйонів євреїв. Велика частина була носіями мови їдиш. Культуру винищували фізично разом з людьми. Для Ізраїлю це дуже болісний момент, психологічна травма. Клезмерська музика та розмовна мова їдиш асоціювалися з Голокостом. Їдиш, який був розмовною мовою, почав занепадати, його майже заборонили. Натомість офіційною мовою став іврит, мова з більш давньою традицією.

Одною з причин цього було бажання показати, що євреї більше ніколи не допустять, щоб їх вели на забій. Клезмерська музика в Ізраїлі тривалий час не була популярною. Але останнім часом з'явилося розуміння, що це важлива та частина історії, що треба вивчати і приймати своє коріння.

Традиції продовжували ті, чиї батьки врятувалися втечею до США. Другого сплеску клезмерська культура почала зазнавати у 1960-1970-х, коли з'явився в Америці інтерес до фольк-музики. Тепер нащадки емігрантів передають цю музику нам. Так клезмер здійснив мандрівку за океан і з-за нього. На семінарах з єврейської музики, коли інтернет не був такий розвинений, нам цілими валізами привозили фольклорні збірки, дослідження, матеріали. Це величезний пласт культури, який міг бути майже похований.

Клезмерська музика має колосальне значення у світовій культурі. Її прийоми можна почути у аранжуваннях безлічі пісень. Музику в бродвейських мюзиклах і диснеївських фільмах у 75% випадків писали композитори єврейського походження.

Наприклад, у мультфільмі "Алладін" 1992 року сольні партії виконує відомий ідишський співак Брюс Адлер. Клезмерський дух незримо присутній багато де — навіть у фільмах режисера Вуді Алена, який й сам є дуже пристойним кларнетистом. Вважається, що клезмер вплинув на формування джазу, де крім афроамериканських мотивів, відчувається глибокий вплив сходу. Використовуються інтонації, емоційний накал, притаманні для клезмера.

На перетині клезмеру й джазу творили багато знаних майстрів, серед них - Леонід Утьосов. Часто у світі єврейська музика України асоціюється з Одесою. Там вона особливим чином вплинула на розвиток пісенної творчості, шансону. Та насправді єврейська музична палітра нашої країни набагато ширша. У кожному регіоні України клезмерська музика зазнала різних впливів.

Якщо подивитися в біографії американських клезмерських музикантів, то виявиться, що багато з них походять із Галичини. У цій музиці закладені наші місцеві мелодії, відчуваються голоси штетлів - містечок східної Європи, батьківщини їхніх пращурів.

Двоє знакових клезмерських музик ХХ століття мають українське походження. Кларнетист Нафтуле Брандвейн народився у містечку Перемишляни на Галичині. Нині це Львівщина. 1908 року емігрував до США, де і прославився.

Дейва Терраса, якого часто називають королем клезмеру, насправді звали Давидом Таращуком. Народився у селі Тернівка на Вінниччині - тепер Бершадського району. Виїхав до Нью-Йорку після Першої світової . Обоє стали топовими зірками. Могли б принести нашій країні славу. Однак на батьківщині про них, на жаль, мало хто знає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В центрі Львова відгуляли єврейське весілля

×