Французька провінція 1990-х нагадує Україну - перекладачка роману "Діти їхні"

З перших сторінок мені здалося, що такої книжки в Україні дуже бракувало.

Так каже перекладачка Ірина Славінська про роман "Діти їхні" французького письменника Ніколя Матьє. Онлайн-трансляція презентації велася на сторінці львівського "Видавництва Старого Лева" у Facebook.

Дія твору відбувається в 1990-х в Аянжі – робітничому містечку на північному сході Франції. Усе тамтешнє життя центрувалося навколо великого металургійного заводу. Після його закриття панує безробіття. Дорослі пізнають "корпоративну етику" й роботу "третього сектора", їздять заробітчанами в сусідній Люксембург. Головні герої – підлітки, діти колишніх робітників. П'ють горілку за гаражами, курять і приторговують травкою, кохаються, чатують на голих дівчат на пляжі, ганяють на мотоциклах.

"Назва роману є цитатою з Біблії. Означає руйнування світу безслідно, - каже Ірина Славінська. – Завершилася доба важкої промисловості, відбувається деіндустріалізація в регіоні та країні. Цілий робітничий клас зникає.

Це також вимір епосу. Долі героїв розгортаються на тлі набагато більших змін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багато алкоголю, наркотиків та сексу — гостем BookForum стане зірка французької літератури

"Діти їхні" - рідкісний випадок: сучасний французький роман пропонує дуже зрозуміле нашим читачам поле. Депресивна європейська провінція початку 1990-х нагадує українські реалії. Бо це був час глобалізованих досвідів. Загальна атмосфера - дух свободи, бідність і шалене бажання жити.

Роман Ніколя Матьє – це ода французькому "втраченому поколінню", підліткам 1990-х, що відчувають розгубленість і мріють вирватися з провінції. Це соціальний твір. Про те, як функціонує суспільство. Люди переходять із класу в клас і можуть виявитися ізольованими в іншому середовищі. Водночас гімн молодості та безтурботності. Будні героїв – вічні літні канікули з вечірками, алкоголем і спекою. Це близька тема для хлопців і дівчат у всьому світі. А покоління тих, кому за тридцять, впізнають власний досвід, включно з усіма економічними кризами.

Дія майже всіх перекладених українською французьких книжок відбувається у Парижі. З усіма цими кав'ярнями, багетами, Ейфелевою вежею та іншими красивими речами. Але у творі Матьє столиця – це практично як вирій чи утопія. Світ, який десь існує, але ніхто там не був.

Це роман не про центр, а про периферію. Показує відверто й без екзотизації. Жителі провінції – не якісь дикі люди. Незалежно від соціального класу, мають кохання, інтереси й сумніви. Колишні металурги на допомозі для безробітних, алкоголіки, мігранти – кожному з них автор надає право мати внутрішній світ. Це могло бути причиною успіху книжки, яка в листопаді 2018-го здобула Гонкурівську премію - найпрестижнішу нагороду у французькій літературі.

Цікавий збіг обставин – того ж місяця постав рух "жовтих жилетів". За словами Матьє, чимало героїв його роману в сучасних реаліях були б серед протестувальників. Бо вважають себе вічними жертвами глобалізації, почуваються забутими та зневаженими. Але письменник водночас ставить ніби як дистанцію. Каже, що романіст не має коментувати гарячу реальність сьогодення. Натомість йому важливо подивитися, чим живуть люди.

За рік до виходу книжки президентом Франції обрали Еммануеля Макрона. Його опоненти кажуть, що це найменш макронівський роман, який тільки можна уявити. Радили йому прочитати про життя справжніх робітників. Загалом у Франції вважається престижним читати. І якщо політики висловлюються про актуальні романи – це не дивина. Чи не про кожного гонкурівського лауреата можна знайти відгуки можновладців.

Матьє зумів перетворити розповідь про 1990-ті з особистої на історію країни та світу. Відходить від споглядання власного досвіду до чогось більш загального. В українській літературі торік так само зробила Оксана Луцишина в романі "Іван і Феба". Де теж змінюється епоха, і герої рухаються разом з нею. Це твори про людей, а не про себе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія кохання в таборі смерті: авторка світового бестселера візьме участь у BookForum

"Діти їхні" - книжка відверта. Є еротичні сцени та лайка. Ця чесність дуже важить для того, щоб читачі впізнавали себе. Це не біжутерія і не хайп, бо тут мова не Бальзака, а підлітків. Вони так розмовляють.

Роман важливо слухати, бо у ньому весь час щось звучить. Багато голосів – водночас. У будь-якому реченні чи абзаці у слова оповідача раптом може втрутитися ще чиєсь слово - випадковий вигук із натовпу, рядок пісні на радіо. Через це в окремих реченнях трапляються два абсолютно різні стилі. Може починатися літературною французькою, а закінчуватися підлітковим сленгом. Так оповідач впускає у своє літературне мовлення тих, хто має що сказати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна нагадує хворого в комі - письменник

Деякі французькі критики також називають твір детективом. Тут немає розплутування злочину, але сюжет апелює до кримінальних речей – продажу наркотиків, крадіжок мотоциклів. Герої не є однозначно позитивними чи негативними. Зображено багато морально-етичних конфліктів.

Для Матьє важлива позиція спостерігача. Який не судить і не визначає, хто правий, але дає можливість кожному висловитися, фіксує ці слова. Каже, що літератору потрібно вміти зідентифікуватися з кожним зі своїх персонажів".

Ніколя Матьє стане гостем львівського BookForum. Пройде 16-20 вересня в онлайн-форматі.

×