Захід не поспішає дізнаватися про злочини путінської Росії. Таку думку висловив американський письменник Девід Саттер. На Львівський форум видавців він привіз україномовне видання книги "Менше знаєш, краще спиш". Шість років був кореспондентом Financial Times в Москві. У книзі йдеться про історію посткомуністичної Росії, про провокації і терор російського керівництва проти свого народу.
- Коли прибув до Радянського Союзу як спецкор, мене називали "огурчик". Кореспонденти з Америки їхали до Радянського Союзу з повною відсутністю ентузіазму. Особливо якщо мали дружин. Жінки страждали там від відсутності товарів. Сприймали це як митарства. У мене не було дружини. Мені було 29. Я зміг навчитися отримувати задоволення від відрядження до СРСР. Бачив розпад Радянського Союзу, дев'яності. Це був цікавий досвід - працювати в поліцейській державі.
- Що здивувало на початку відрядження?
Мені відкрився фантастичний світ Радянського Союзу. Абсурдність, пропаганда, спектакль – з одного боку. З іншого – це була справжня заміна правди. Міністерство закордонних справ обставило все так, що вершиною журналістської діяльності в Радянському Союзі була участь у їхніх заходах. Усіх іноземних кореспондентів возили в ті самі колгоспи. Там кожному говорили те ж саме. Кілька колгоспниць стали просто зірками. Вони навіть звикли давати інтерв'ю західним кореспондентам про те, як вони успішно будують комунізм. Питали мене: "А ви звідки? З Financial Times? У мене вже були з італійської Lemond, Washington Post, з лондонського Times". Побачив це і прийняв стратегічне рішення їздити одному.
Це було можливо?
- Як не дивно, так. Тільки треба було інформувати МЗС за 48 годин. Вони готували місцевих начальників, але не забороняли. Тільки третина Союзу була справді закрита для іноземців.
Чому вибрали назву для книги "Менше знаєш – краще спиш"?
- Багато людей не хочуть знати більше. Завжди легше не знати. В Росії так це точно. Зомбування через державне телебачення робить свою справу. Те ж саме відбувається в Америці та інших Західних країнах. Вони раді не знати про всі провокації, що привели Путіна до влади, наприклад. Про всі злочини, що він здійснив у Росії ще до безглуздої війни в Україні. З абсолютно вигаданим приводом, що не має нічого спільного з реальністю. Люблю російські прислів'я, тому й використав одне з них у заголовку. Воно влучно відображає цю ситуацію.
Чи має якийсь вплив Росія на вибори в Сполучених Штатах?
- Є історії зі електронною поштою Хіларі, інші. Російські спецслужби втручаються, але впливу все одно не мають. Це скоріше гра на російську публіку. Хочуть показати росіянам: "Бачите, в США – фальшива демократія, а в нас – справжня. У нас тільки Путін, завжди Путін".
В Росії вас читають?
- Перші дві книги про розпад Радянського Союзу, криміналізації Росії Єльциним переклали російською десять років тому. Їх розпродали, але не перевидавали. Нову книгу перекладаю російською в еміграції. Перекладають у Нью-Йорку, редагували в Литві групою російських політичних емігрантів. Технічний процес відбудеться у Нью-Йорку і знову відправимо книгу в Литву. Звідти спробують доставити книгу в Росію. Проблема в тому, що в магазинах їх не приймуть. З інтернет-продажами теж проблеми. Сайт Гарі Каспарова публікував 5 статтей про цю книгу, резюмував кожен розділ. Його блокують. А опозиційні видання як-от "Дождь", "Эхо Москвы", "Новая газета" ігнорують книгу. Добре знаю кореспондентку опозиційного "Эхо Москвы" у Вашингтоні. Сказала, що не може писати про це, бо небезпечно.
3 
4880
Коментарі
4