"Червона рута" містила гігантський протестний потенціал - фільм "Вусатий фанк"

 

На межі 1960-1970-х живої музики в Україні грали багато. Майданчиків для виступів ансамблів у великих містах було більше, ніж тепер.

Про це розповідає Максим Десятерик за кадром у документальному фільмі про вітчизняну естраду 1970-х "Вусатий фанк" режисера Олександра Ковша. Прем'єра стрічки відбулася на 49-му Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість", пише журнал "Країна".

"Концерти ВІА збирали маси глядачів, співмірні з першотравневими демонстраціями, - продовжує Десятерик. - Якщо Джон Леннон колись зауважив, що "Бітлз" стали популярніші за Ісуса, то Володимир Івасюк ставав популярніший за генерального секретаря. А його пісня про квітку надії містила гігантський протестний потенціал.

Ми перебували серед загальносвітових трендів. Нашу тогочасну музичну сцену можна порівняти з процесами в інших частинах планети – з африканським диско, турецьким психоделічним роком, німецьким краутом, бразильським байле-фанком.

До того ж Україна – велика. Ансамблі мали регіональний колорит. Одеса була орієнтована на джазові традиції. Львів додавав власної естради. Київ дивився в бік соулу й біту. Дніпро мав традицію інструментального джаз-року. Були свої школи в Луцьку, Миколаєві, Донецьку, Криму.

А центром "вусатого фанку" став поліетнічний і мультикультурний мікрополіс – містечко Вижниця, розташоване між Карпатами й Чернівцями. Тут молодий композитор Левко Дутківський створив звучання української модерної естради та знайшов і сформував майбутніх мегазірок – Назарія Яремчука, Софію Ротару, Василя Зінкевича. Саме музичний процес у Вижниці, мабуть, найбільше вплинув на Івасюка".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Репресивна машина обрала Стуса як показового мученика - режисерка фільму "Ваш Василь"

"Фанатію від цієї музики, – каже автор сценарію Віталій Бардецький. Він – організатор концертів, продюсер. – У мене був нічний клуб Xlib. Інколи там ставив платівки "вусатого фанку". Молодь казала: "Який класний новий трек". А йому років 40.

Наші герої – люди за 70, а вони живіші за мене. Запитував, скільки ви заробляли на цьому. Кажуть: "Давай поговоримо про музику". У них досі горять очі. У деяких пік популярності давно минув. Хтось знайшов себе, як перекладач Віктор Морозов або культуролог Кирило Стеценко. Але хтось і залишився в тій епосі – це нормально. Нині у багатьох 30-річних артистів погляд згас. Часто вони говорять про маркетинг, про що завгодно. А музиканти у 1970-х казали: "Давай зробимо щось круте".

У нас зовсім інші обставини зараз. Думаємо, з чим виходимо за межі України, що здатні запропонувати світу. Так, можемо копіювати, але маємо завжди думати про те, що робимо своє. Якщо створюємо щось унікальне і воно у світовому контексті – тоді можемо це продавати".

Наступний показ фільму "Вусатий фанк" заплановано на 6 жовтня у столичному Caribbean Club.

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 10 вересня.

×