Відомі українські письменники та видавці брати Капранови пишуть історію України у коміксах та роман про бійців УПА і Червоної армії.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів Дмитро Капранов, говорячи, чим зараз займається їхній із братом тандем.
"Головна наша нинішня "сізіфова праця" – це комікс "Історія України", - говорить письменник. - Він створюється вже другий рік разом із шістьма художниками. П'ятеро малюють комікси, а Юрко Журавель – портрети історичних діячів. Ми, власне кажучи, відповідаємо за текстуальну частину. Основна частина коміксів уже намальована. Але це робота, яка займає дуже багато часу, бо треба всього на 80 сторінок написати історію України від кроманьйонців до незалежності. І знайти один стрижень, на який би всі події накладалися".
Як виникла ідея з написанням книги?
До мене якось підійшов син перед ЗНО і каже: "Батьку, як це все можна запам'ятати?". Бо, дійсно, історія України – це звалище князів, гетьманів, письменників та ще й розірваних територіально. Ми не хочемо робити якісь історичні відкриття, це не наша робота, адже ми лише письменники. Не будемо вдаватись в екстравагантні теорії типу арійської чи ще якоїсь. Ми поставили собі задачу не створити історичну працю, як Грушевський. А на тому, що відомо і підтверджено історично, вибудувати інтригу, цікавий сюжет, який би вкладався у голові дорослого і дитини. Це дуже цікаво.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книги сучасних політиків не варті навіть паперу, на якому друкуються – Капранов
А як щодо нової авторської книги? Як скоро потішите своїх шанувальників цікавим романом?
Паралельно ми працюємо над твором, який сподіваємось завершити наступного року. Це історичний роман. До його написання спонукало те, що насправді українці не знають, ким були їхні діди. А вони могли бути ким завгодно. У цій праці ми досліджуємо історію і хочемо розібратися у складній ситуації 1930-40-х років.
Він побудований на реальній історії?
Так. За його основу взяті декілька історій українських родин. Але не нашої сім'ї. То було би занадто просто. Ми складніші речі шукаємо. Насправді, мотивів для створення романів про ХХ століття зараз більше, ніж досить.
Одним із мотивів була цікава річ, яку ми знайшли у вулику. Його наш дядько купив десь на Рівненщині. Ремонтуючи нове придбання, ми помітили, що там дві стінки, за якими закладені зошити. Це виявився літопис місцевої боївки УПА. І ми його тримали у руках, щойно з вулика, ще й медом пахло. Він звичайний, занудний. У ньому немає карколомних пригод про Джеймса Бонда чи рядового Раяна. Просто описано, куди ходили, яка була операція. Щоденний запис, що таке є війна. Тоді ми зрозуміли, що нічого не знаємо. А що вже казати про широкі маси людей, які здебільшого й не цікавляться історією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кримські татари споконвіку були братами українців – письменник
Звідки черпаєте інформацію про тодішні події?
Це неймовірно цікава і захоплива праця. Ми читаємо мемуари бійців Червоної армії. До речі, не читайте ті, які видані до 2000 року, це все "агітпроп". Там навіть мова стандартна. Також вивчаємо мемуари бійців СС "Галичина", досліджуємо діяльність УПА, бо це святе. Намагаємось розібратись у тій пастці, яка утворилась тоді.
Чи завжди Ви працюєте у тандемі з братом?
Так, ми працюємо лише в парі. І не розбираємо, де хто що написав.
Скажіть відверто, часто конфліктуєте?
Конфлікти – це ж таке діло. Якщо є різна точка зору, то кожен свою, звісно, захищає. Наш досвід спільної роботи і спільного родинного життя навчив простій істині – головне навчитися сваритися. Щоб після сварки можна продовжувати мирне життя. Якщо ви вмієте правильно сваритись – це тільки на користь. Миритися – це окремий процес. Сварки – дуже корисна штука при правильному до них підході.
2 
4880
Коментарі
56