Українці дочекалися прямого перекладу древньокитайського трактату "Мистецтво війни". Автор писання - генерал і військовий стратег Сунь-дзи. Слово "дочекалися" доволі іронічне, позаяк писаний він у 6 столітті до нашої ери. Переклад із оригіналу нарешті здійснив бізнесмен Сергій Лесняк, який уже 12 років живе в Шанхаї.
"Мистецтво війни не в тому, щоб закидати ворога вбитими тілами необстріляних, не навчених воювати поетів чи інших митців, чи переляканих хлопчаків, яких упіймали і силоміць повезли до військкомату. Війна – це справа професіоналів. Це для воїнів. Зрештою, воїни не мусять бути обов'язково військовими, але вони повинні мати це покликання", - стверджує директорка "Видавництва Старого Лева" Мар'яна Савка.
Книгу вже представили в Києві і Львові.
13 частин трактату становлять першу половину українського видання. Друга - "Спроба сучасної інтерпретації" й окремо 36 коротких стратагем.
Gazeta.ua пропонує витяги з деяких розділів та інтерв'ю з перекладачем.
Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться - зброя притупиться, військо деморалізується. ... Коли твоїх вояків довго тримати на полі бою, людських резервів стане обмаль. А якщо ти все ж притупив свою зброю, деморалізував своє військо, виморився та знесилив усі наявні ресурси, сусідні правителі скористаються з твоїх напастей для удару.
На війні, я чув, інколи навіть безглуздий по́квап приводить до швидкої перемоги, але я ще ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни. Отже, якщо ти не цілком усвідомлюєш шкоду від використання армії, то й не осягнеш, як повернути її собі на користь.
Той, хто знає, як використовувати військо, не мобілізуватиме солдатів більше одного разу і не завозитиме харчі декілька разів. Він візьме військове знаряддя зі своєї країни й реквізує провізію в ворогів.
Постачання армії на далекі відстані виснажує державу та збіднює людей. У місці, близькому до таборуваннявояків, ціни на товари зростають. Де крам дорогий, там простий люд зубожіє, і щойно ти виснажиш його статки, змушений будеш збільшити місцеві збори для армійських потреб.
Тому найліпший командир зробить усе від нього залежне, аби прогодувати свою армію з ворожої землі.
Щоб убивати ворога, потрібно розбудити почуття гніву в своїх людей; аби змусити солдатів захоплювати ворожі багатства, треба розподіляти між ними здобич.
Найважливіше на війні - швидка звитяга, а не затяжні кампанії.
Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну - гірший сценарій. ... Годилося б захопити ворожий курінь, а де громити його на друзки. ... Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках - не герой; геройство - підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби.
Вдавайся до штурму міст-укріплень тільки тоді, коли не маєш іншого вибору.
Якщо імператор втручається в керування бійцями, не знаючись на принципах командування, це збентежує старши́ну та вояків.
Якщо імператор, не вивчивши воєнної стратегії, береться до військових призначень, солдати зневірюються.
Коли неприятель не знає, де я хочу вдарити, він захищатиме багато місць% і що більше він їх оборонятиме, то дужче розпорошує свої сили, а значить, слабший у будь-якому місці, куди я нападу.
Виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води - це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість.
Той, хто не має місцевих провідників, не зможе скористатися перевагою місцевості.
Не сподівайся, що ворог не прийде, а сподівайся на свою готовність до зустрічі з ними. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним. Ще п'ять небезпек чигає на генерала: якщо він битиметься необачно й нерозсудливо, то неодмінно загине. А боятиметься смерті - буде полоненим. Якщо він лютий і запальний, його легко спровокувати. А якщо пихатий і зарозумілий - нескладно образити. Генерала, що занадто любить людей, легко стривожити й занепокоїти. Кожна з цих генералових хиб є шкода, завдана військові. Ці п'ять небезпек зумовлюють руйнування армії та вбивства генералів. На ці небезпеки конче потрібно якнайуважніше та найретельніше зважати.
Надміру роздає нагороди - не знає, що робити.
Генералове ж удавання до багатьох покарань засвідчує, що він перебуває в стані збентеження.
Мистецтво генерала полягає в тому, щоб ніхто не знав, про що він думає. Він має бути суворим і вельми організованим, здатним приховувати інформацію від простих бійців і старшини, аби вони нічого не знали про його стратегію.
Не знаючи замислів і стратегій князів, не можна наперед вступати в спілки з ними.
Місцевих інформаторів вербують зі звичайних тубільців. Внутрішніх шпигунів вербують серед чужих посадовців. Тих, що були заслані, перевербовують і роблять їх оберненими. Підслухачів-підглядачів, які мають померти, використовують для поширення неправдивої інформації. ... А ті, що повинні жити, приносять інформацію додому.
У другій частині книги Сергій Лесняк пояснює, як читати книгу і для чого потрібне її розуміння. Тлумачачи Сунь-дзи, перекладач переплітає його твердження з працями інших філософів Сходу і Заходу. Підтверджує китайську мудрість сучасними життєвими випадками - скажімо, на прикладах компаній Toyota й iPhone. Виглядає це так: "У битві з левами вовки мають страшні можливості. Із cильним бажанням виграти, без страху програти вони твердо тримаються мети, виснажуючи левів у будь-який можливий спосіб. Виконавчий директор компанії Proctor&Gamble Алан Лафлі говорить про схожу ситуацію в сучасних умовах..." Читаючи сучасну інтерпретацію, мимоволі дізнаєшся, якими нейронами об'єднані двоє людей, що хочуть поцілуватись або як влаштоване порозуміння морських піхотинців США.
Чому ви взялися перекласти "Мистецтво війни"?
- В Україні видають мало східної літератури. Я бізнесмен, не перекладач, але раз ніхто того не робив, то суто для себе я почав перекладати. Робив то в різні роки. Це для мене і вправи були - щоб ліпше розуміти Китай. Львівська бізнес-школа підігнала мене закінчити цього року. Кожен ієрогліф із китайцями обсмоктував. Допомагали друзі. Мій партнер по бізнесу тайванець Рок Чен, син відомого в Тайвані каліграфа, зробив мені каліграфію до обкладинки. Моя викладачка з китайської Iрен Цін, яка була в монастирі, привезла мені звідти ту каліграфію ченця з монастиря. Ми брали текст, кожен ієрогліф дивилися через етимологічний словник, і сперечалися. На одного раз годину потратили. А їх біля 6000. Значень дуже багато, навіть якщо в інтернеті ввести. Кожен значок має купу нашарувань. Може і 20 значень мати. Звіряли з англійською мовою, але й там різні перекладачі по-різному подавали. В Україні доводити до пуття текст мені допомагав Віктор Кабак (літературний редактор СТБ, який визначив правописну політику служби "Вікна-Новини". - Gazeta.ua).
Відгуки від фахівців пішли схвальні?
- Зі сходознавцями сперечався щодо транскрипції. Оскільки я не філолог, то мені було легко робити так, як вважав краще. Дозволив собі відійти від правил. Панує тенденція користуватися російською системою транскрибування. Україна потребує нову, але поки що наш науковий світ використовує саме таку. А я свідомо зробив так, як вважаю правильно. Напиши мені китайське слово "дзинь", - простягає ручку й записник. - От. А український сходознавець напише "цзинь". Чому, якщо воно так не звучить?
Що ще б переклали, якби мали на це час?
- Да да дзин. Уже почав. Переклав сім частин - десь десятину. Там більше філософії. "Мистецтво війни" простіше, бо воно як консультаційний трактат для імператорів - поради в метафорах.
Маю ще переклад вірша Цао Цао. Це засновник династії, жив у добу Трьох царств. Стратег. Переклав я 2 листи до його опонента Джуґеляна. Також перекладав статті для бізнесу - на українську й англійську.
Вірші перекладаєте римовано?
- А вони не римовані. В оригіналі своя ритміка.
Наскільки літературна традиція Китаю паралельна західній? Чи поети обігрують слова? Чи прийшов там постмодернізм?
- Є і рима, і гра слів, і не тільки. Там більше віршових ознак. Є ще гра знаків - візуальна. Є навіть гра каліграфії. Оскільки мова дуже знакова, то поетичні жанри розширюються до образотворчих.
Перекладати важко, бо багато алюзій, невідомих не китайцеві. Навіть коли ми перекладали Сунь-дзи, я б не простежив, а китайці мені показали, що ось цю частинку Мао Дзедун описав у своєму вірші, і пояснив то так і так. Китайська віршова традиція дуже коментаторська. Дуже часто посиалються на старіші твори. Вписують себе в традиції попередників.
Варта уваги нова психоделічна проза Мо Яна. Це один з останніх Нобелівських лауреатів (2012 року, за "галюциногенний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю". - Gazeta.ua). Цікавий пласт літератури про культурну революцію. Книги "Вовчий тотем" (автор Цзян Жун. - Gazeta.ua), "Прощавай, моя наложнице" (екранізований 1993 року роман письменниці Ліліан Лі. - Gazeta.ua). Кіномистецтво теж. Це Китай, із яким Україні варто знайомитися. Було б чудово, якби це поперекладали.
Кажете, Україна замало дивиться на Схід?
- Ми все таки люди європейської цивілізації. Хіба що трохи дикуваті. Зате в нас є енергія, якої мусить вистачати, щоб дивитись і на Схід.
Україна не мусить бути реактивною, як зараз. Постійно реагує на чиїсь події. Більше треба конструювати свої смисли, шукаючи шляхи спілкування зі Сходом. Так, українці не знають, що відбувається в Індонезії - одній з найбільших країн світу. Що в Індії? Де Бірма? Чи конкуруємо ми з В'єтнамом і Непалом? Хто наш друг? Хтось поїде як турист на пляжі в Таїланді посмажитись, але не знає, що в Києві купує тайський рис, ґуму, рукавички тощо. В нашому морозиві, сирі, цукерках - переважно малазійська пальмова олія. Не стверджую, чи це добре, але все це товарообіг. Україна може стати великою торговою державою, якщо вчасно знатиме, що куди везти. В політиці потрібна окрема стратегія для країн ASAN (Асоціація країн південно-східної Азії. Включає 10 держав - Gazeta.ua), окрема для Японії, Китаю. Треба бути менше боязкими - їхати і робити.
Мову ви почали вчити задовго до поїздки?
- Так, іще в Україні. Але більшість моїх земляків у Шанхаї знають її краще.
Мова не має абетки. Ієрогліфів у словниках 70 тисяч і більше. Ніхто не знає точну кількість. Зі старих вимальовують нові. Але з вигляду ієрогліфа не зрозуміло, як його читати. Може міститися хіба що натяк. Якщо знак із двох частин, то якась із них, якщо ти її знаєш, і якщо знаєш контекст, може підказувати приблизне звучання та значення. Але щоб зрозуміти і вимовити повністю новий для себе ієрогліф - мусиш дивитися словник або питати того, хто знає. Це мова, яку треба зубрити. Подібні на вигляд ієрогліфи не обов'язково однаково звучатимуть.
Як тоді передати повністю нову фонему? Вигадану, наприклад.
- Треба проговорити і написати наближеними за вимовою ієрогліфами. Бо на слух людина може написати це іншими ієрогліфами.
Якщо ти вперше бачиш ієрогліф, то не знаєш, як він звучить. Може бути 50 ієрогліфів, які мають звучання "бан". Тому коли по телефону кажуть про якусь не загальну річ, то пояснюють, що вона називається так-то, і її ще називають так-то, а звучить, як у такому-то слові. Щоб не було двозначностей. Щоб знав, який з омонімів правильний. - нахиляється над столом і пише тризнаковий ієрогліф "велосипед". - Ци-Сінь-Че. "Че" колись позначав колісницю, тепер - усе, що з колесами. Перший значить "само". Щось на подобі "сам везу". Середній – може означати "рухатись", "іти" й інше. По-іншому можуть називати дитячий ровер, спортивний…
Чому ви покинули Україну?
- Будучи студентом Могилянки, я через друзів отримав пропозицію поїхати в столицю Китаю, щоб налагодити там стосунки й почати торгівлю. В той час я мав ще фінансово приблизно такі самі пропозиції попрацювати в Європі. Відмовився. В Китаї відкрив офіс гірничо-збагачувальної компанії "Ferrexpo", а потім торгову компанію "RR Commodities". Наша родина прийняла можливі труднощі, і не шкодуємо, бо побачили епоху швидкісних змін. Китай на очах так розвивався, що я не встигав навіть аналізувати динаміку. Мене досі там усе дивує, хоч багато читаю про Азію в "Financial Times", "World Street Journal", "The Economist" і в китайському "Цай Сін". Тамтешній плин подій відкриває очі на багато речей. Починаєш критично ставитися до своєї країни. Прем'єр-міністр Азаров помпезно відкривав у Києві станцію метро, яку будували купу років. Це смішно. В Шанхаї в один день 2008 року відкрили 80 станцій. Запустилося нове підземне місто - замість трьох гілок з'явилося 13. І зробили то скромно і швидко. Мені як українцю то корисно рве свідомість. Проходжу по якомусь місці після тривалої перерви - а там уже хмарочос.
Чим займаєтесь тепер?
- Наша торгова компанія возить субстанції в Україну. Тепер хочемо продавати в Азію лікарські форми, тобто ліки, з України. Зареєстрували вже пару препаратів у Бірмі, в процесі - В'єтнам, Індонезія, Тайланд і Камбоджа. ASAN можна розглядати поодинці, а можна бачити 600 млн людей. Це ринок, не рахуючи Китаю й Індії.
Українські товари є на китайських прилавках?
- Зі споживчих - "Оболонь", "Nemiroff", "Roshen" уже років 5. Очевидно, що олія українська, але перелита в якісь банки (Україна - серед світових лідерів із експорту соняшникової олії. - Gazeta.ua). Більше компаній, які торгують не вроздріб, а з іншими компаніями. Кіровоградська "Гідросила" постачає промислові насоси.
Як бізнесу в китайському політичному устрої?
- Так, там Компартія керує економікою, але економіка ліберальніша за українську. Середній клас відчуває себе добре. Звісно, на певному етапі захоче більшого. Поступово до того йде. Багато що маю про це сказати, але дуже акуратно думаю.
Чому обіцяєте повернутися? Відстані ж усе менше важливі. Можете й там бути корисним Україні й собі.
- З егоїстичних мотивів. Мені в Україні подобається. Старість бачу в ній. Не вистачає культури нашої, Різдва, Великодня. Візуально не вистачає України. Тут зараз зміни, які мені близькі до душі. І хочу, щоб діти відчували цю культуру.
Якщо кажете, що росте спільнота українців, то можна обрядів дотримуватись і там.
- Ми це все робимо. Етнічна частина в нас присутня. Наша громада найактивніша на Далекому Сході. З'являється критична маса молоді. Нове покоління експатів (хто отримав призначення на роботу за кордон. Gazeta.ua). Для історичної тяглості ми взяли назву організації українців 30-их років. Маємо бізнес-клуб. Запускаємо ще кіно-клуб. Випускаємо 2 журнали. "Бізнес сходу" - про український бізнес в Азії. Ним займається Мар'яна Сидорів. І "Шанхай Борщ" про життя громади, який редагує моя дружина. Чимало наших - учителі англійської мови. Але переважно - представники бізнесу. Китайських компаній, українських і інших.
Яким би ви назвали Китай перш за все?
- Плекають образ Китаю як мирної країни. Злочинність дуже низька в країні. Не агресивні теперішні китайці, хоч було в історії різне. Було Боксерське повстання дуже нетолерантне, проти західних впливів (Облога дипломатичних місій 1899 року. 1901-го придушена Альянсом восьми держав. - Gazeta.ua).
Найбільші "політологи" в народі - таксисти. Розкажуть, що правильно, що ні. Бувають доволі обізнані. До речі, в Китаї добре розкручений імідж Путіна, але образ самої Росії не є позитивний.
3 
4880
Коментарі