В арт-центрі Я Галерея на Волоській, 55/57 – "Забави дитячі" львів"янина Андрія Гуменюка, в двох залах арт-центру Я Галерея на Хорива, 49Б – "Що таке мистецтво?" Станіслава Перфецького та "Велике будівництво" Микити Кравцова і Антона Логова. Крім того, продовжуючи ідею "вторгнення" в інсталяцію Тіберія Сільваші "Горизонт", Анна Войтенко представляє на терасі на Хорива проект "Ти Ілюзія".

14-те липня, середа, 19.00 - 21.30, арт-центр Я Галерея на Волоській, 55/57, арт-центр Я Галерея на Хорива, 49-Б. Рекомендовано для відвідування обидва виставкові майданчики, порядок довільний.

Андрій Гуменюк. Забави дитячі

Погляд на дитячий світ з точки зору митця і батька втілив у своєму проекті "Забави дитячі" львівський художник Андрій Гуменюк. Відліковою точкою роботи став досвід переосмислення власного життя, в процесі якого "подорослішання", за зізнанням автора, з ним так і не відбулося: "Згадую себе в 10 років – дитина. В 20 років – тим більш".

На картинах художника діти не лише бавляться в дорослих – вони і є дорослі. Авторська техніка – поєднання лінориту з живописом – стирає межу між дитячим і дорослим світами. І це не парадокс: у карнавалі життя ці ролі – взаємозамінні.

На фоні промислових пейзажів і запилених доріг помітно акцентовано знаки сучасного американізованого світу – Coca-Cola-подібні "штучні цінності", що прийшли на заміну старим ідеалам. "По природі концептуаліст та емпірик", Гуменюк бере на себе відповідальність за формування майбутнього покоління, проте усвідомлює, що захистити його "латами" старих цінностей неможливо. Ця драма батьківства формулюється художником у контексті природного чергування життєвих циклів. "Бо що таке життя? Це відрізок між смертю й смертю. І це робить життя забавою. Ми всі – діти. І ми всі – лише бавимося", - говорить Андрій Гуменюк.

Антон Логов, Микита Кравцов. Велике будівництво

Неконтрольована забудова міста, "засмічення" публічного простору псевдосучасними конструкціями, винищення зелених насаджень – урбанізація "по-українськи" не залишає нашим дітям шансу насолодитися "найбільш-зеленим-в-Європі" та безперечно одним з найгарніших в світі містом Київ. Природно, що подібні процеси викликають творчу рефлексію художників. Слідом за проектом Тістола та Маценка "Нацпром", в якому деміфологізуються, зокрема, українська архітектурна традиція, та учасниками групи Р.Е.П., які послідовно досліджують "євроремонтну" естетику свідомості, що по суті і є першопричиною вищезгаданих перетворень, свій погляд на проблему пропонують учасники програми "Генофонд" Антон Логов та Микита Кравцов. В проекті "Велике будівництво", що не позбавлений критичної інтенції, художники викривають трансформації міського середовища. Кравцов "вихоплює" ідіотичні деталі урбаністичного ландшафту: у фокусі – промовисті білборди "Київ – місто квітів" на фоні покинутої на півдорозі розбудови багатоповерхівок, які з початком рецесії примарами стирчать над столицею. Логов іронічно "обробляє" фарбами фотографії київських вулиць, "надстроює" на них не найприємнішу, проте цілком можливу у найближчому майбутньому реальність. Паралельно молоді художники створюють серію напів-абстрактних пейзажів, які радше є фіксацією емоційного стану сучасного міста, аніж його формальної візуальної оболонки.

Станіслав Перфецький. Що таке мистецтво?

Станіслав Перфецький художник незвичайний, але не менш від того загадковий – небагато людей можуть похвалитися тим, що знають його в обличчя. Користуючись з цього, він послідовно вибудовує власну легенду – однофамілець героя роману Андруховича "Перверзія", стріт-артист, який порушує всі правила вуличного мистецтва і працює з галереями, художник, що "набиває" свої кмітливі трафарети на роботи колег. Останнім часом, у львівських мистецьких колах ходять чутки, що інтелектуал-анархіст Перфецький пише роман, і в це легко повірити, адже літературного таланту в ньому не менше ніж художнього – кожна з його робіт є до певної міри малою літературною формою, оповіданням, сентенцією. Чого в них більше – образу візуального чи вербального, можна буде оцінити вже на самій виставці "Що таке мистецтво?", на відкриття якої митець вже традиційно не з"явиться.

Анна Войтенко. Ти Ілюзія

Я Галерея продовжує ініціативу, що її розпочали учасники Групи Предметів, зробивши в рамках проекту Abstract Vision Test "вторгнення" в інсталяцію Тіберія Сільваші "Горизонт". Я Галерея і Тіберій Сільваші запропонували молодим художникам створити власну версію проекту в рамках вже існуючої інсталяції. Першою реалізовує свій задум фотограф Анна Войтенко – створює на місці бетонних стовпів ілюзію простору і всеприсутності за рахунок дзеркал. За словами самої художниці, для того щоб вижити у сучасному просторі, який стрімко звужується, "людина повинна втратити відчуття реального. Тоді відображення набуде відносної правди. І людина, отримавши солодку безкінечну перспективу для ока, перестане шукати вихід." Безперечно, цей спокій – лише омана, ілюзія, сон, але тільки заспокоївшись на деякий час, ми зможемо відновити сили для подальшої боротьби, яка, в свою чергу, знищить ілюзію, і все розпочнеться знов, у підтвердження циклічної природи буття.

×