Вчора, 16 жовтня, в "Мистецькому Арсеналі" відкрився шостий Великий Антикварний салон.
Окрім колекцій 15 українських антикварних галерей, тут проходять дві спеціальні події: передаукціонна виставка художників Паризької школи із приватного зібрання Олександра Фельдмана і колекція українського авангарду мистецтвознавця Ігоря Диченка.
У залі з темно-червоними стінами, де нещодавно висіли роботи з виставки "Велике і Величне", тепер представлені полотна і скульптури художників Паризької школи . 85 робіт складають виставку "Мистецтво милосердя-2" - тут графіка Марка Шагала, Пабло Пікассо, Соні Делоне, живопис Кіслінга та Альтмна, скульптури Хани Орлової та інших.
Біля кожної роботи наліпка із номером лота: 23 жовтня на закритих торгах усі лоти будуть розпродані. Фонд Олександра Фельдмана сподівається заробити на аукціоні близько 4 мільйонів доларів — всі ці гроші спрямують на будівництво реабілітаційного центру у Харкові для дітей із психічними розладами.
Щоб побачити українських авангардистів із приватної колекції Ігоря Диченка слід пройти повз павільйони антикварних галерей і магазинів. Графіка Богомазова, Тишлера, полотна Пальмова і робота Малевича "Супрематична композиція" 1916 року висять у світлій пів-круглій залі.
"Найдорожчим у Диченка є Малевич", - каже мистецтвознавець Дмитро Горбачов. Ігоря Диченка він знає давно, а коли самого Горбачова звільнили з посади головного хранителя з Музею образотворчого мистецтва, Диченко призначив його головним хранителем своєї колекції. "Я пам'ятаю Ігоря Диченка зовсім молодою людиною із уже бездоганним смаком. Він у 60-х роках уже знав, що Богомазов — геніальний. Роботи купував за стипендію або відшукував десь — міг підібрати на смітнику, бо авангардистів часто викидали навіть їхні родичі. Диченка довго не приймали до спілки художників — мовляв, загубили документи. Я був обурений, питав: як же так? Людина що має публікації, книжки, і ви його не берете. Мені відповіли: У нього є колекція! А в нас немає. Значить він її вкрав!"
Сам Диченко каже, що почав колекціонувати, щоб підтримати художників: "Я на стільки плювати хотів на совєтскую власть, що підтримував тих, кого ображали. Пам'ятаю, тоді такі були ціни на картини — 30 рублів. Сьогодні жодна картина з моєї колекції фінансово мені не доступна!" Обводячи оком колекцію українського авангарду, Ігор Диченко каже — тут немає не улюблених робіт.
У Дмитра Горбачова також є невеличка приватна колекція: "Колекція твоїх вдів — так її називала моя дружина. Мені дарували роботи вдова Богомазова, Крамаренка, Редька. Найстаріша річ — дерев'яний янгол 18 ст. Підібрав його в розореній церкві у Волинській області в селі Павлівка в 1963 році. Тоді була активна пропаганда атеїзму, знов почали трощити церкви. Я підняв янголятко дерев'яне — тепер висить в хаті."
В залі українських авангардистів зустрічаю скульптора Василя Бика. Він привертає мою увагу капелюхом у стилі Шерлока Холмса і закрученими вусами. Пильно розглядає графіку Богомазова. Він колекціонує швейні машинки Зінгер. Коли дізнається, що я маю таку вдома — питає про ціну. Кажу, не продам, бо то моєї прабабусі. "Маю Зінгер, вироблений ще в Німеччині , 1905 року. Належала моїй матусі, вона обшивала все село камізельками — ватниками. Та машинка ще й досі працює. Спершу німецькі швейні машинки були не дуже красиві. Та коли зробили дизайн — вона на стільки жіноча, точена, чорний колір і золото — це просто скульптура! Я закохався у форми Зінгер!"
Прийшла подивитись на старовинні речі і Анжеліка Рудницька. Каже, в її сім'ї є кілька реліквій: "Маємо Біблія 19 століття від дідуся і бабусі. Це велика книга в шкіряному переплетенні, сторінки правда пожовкли, але це додає шарму. Ще одна реліквія — срібна обручка моєї бабусі. Її ніхто не носить, занадто велика. То була ціла історія із заміжжям бабусі: вона із графського роду, із поляків-католиків, а вийшла заміж за українця. Це дуже роздратувало її батьків і вони позбавили її спадку. Все найдорожче,що мала — гребені ручної робот, перстені і килими їй довелось вимінювати на хліб під час голодомору. Завдяки тим коштовним речам народилася я."
Виходячи з Арсеналу, бачу як відвідувачі Великого Антикварного салону сідають на старовині дивани і крісла, щоб сфотографуватись. Пригадую фразу Наталі Заболотної "Антикварного салону чекають як Нового року".
4 
4880
Коментарі