600 курток і 600 пар взуття - з цього почались зйомки фільму

 

20 тис. курдів-єзидів живе у таборі біженців в Іракському Курдистані. Вони постраждали від терористів ІДІЛ у серпні 2014-го. Ісламісти напали на них, убивали чоловіків, жінок і дітей. Найгарніших курдок продавали. Це сюжет документального фільму шведського режисера Захаві Санжаві "Повернення". Стрічку показали на XIV Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини "DocuDays UA" у Києві.

 

"Документальне кіно відображає пульс сучасного життя. Важливо, як воно показує вплив подій у світі на долю людини, - розповідає Захаві Санжаві. - Я приїхав у Курдистан знімати зовсім інший фільм. Випадково зустрів друга, який керує шведським госпіталем. Ми посиділи у кафе, а коли йшли, його машина не завелась. Довелось довезти його до роботи. Заходячи до лікарні, побачив медсестру Шілан. Вона світилась, мала позитивну ауру. Стало цікаво з нею поспілкуватись. Народилась і виросла у Швеції, але повернулась на батьківщину батьків – у Курдистан. Весь вільний час допомагає біженцям, витрачаючи зароблене на них. Відмовлялась зніматися і розповідати, чим займається. Сказала, що приїздить багато журналістів, знімають нещасних біженців, як мавп, і їдуть. Переконав, що хочу показати світові цих людей. Біду, що сталася з ними, мовою кіно. Сказала привезти 600 курток і 600 пар взуття для дітей, які нічого не мають. Через півгодини все привіз. Це було 31 грудня. За годину ми почали зйомки. Тривали 8 днів. Ще півтора роки монтував відзняте", - говорить режисер.

 

В основі фільму – розповіді біженців про антилюдяні вчинки ІДІЛ по відношенню до курдів-єзидів. Режисер Захаві Санжаві знімав фільм у таборі біженців через чотири місяці після їх втечі від терористів. Табір став домом для людей, які змушені були тікати і втратили рідних. Шілан добровільно приходить у табір біженців і допомагає усім, що необхідно людям. За свої кошти купує дітям одяг, іграшки. Співчутливо намагається вислухати кожного. Так знайомиться з непростими і трагічними історіями людей. Кожен намет у таборі має свою.

У 14-літньої дівчинки терористи убили матір, двох дядьків, тіток, молодших братів і сестер. Втікла разом з батьком і дідусем та бабусею. Батько 4 місяці не виходить на вулицю з намету. Дідусь розповідає, як жорстоко убивали єзидів. "Вони відрізали голову жертві, ставили її на тіло і фотографували, - каже старий. - Жінок продавали. З кольоровими очима коштували дорожче".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Населення селища стрімко скорочується

Діти у таборі ходять босі, недивлячись на мороз і багнюку.

 

Одного дня Шілан почула про намет, в якому жінка відмовляється їсти і з будь-ким спілкуватися. Вона залучає всі сили, щоб жінка довірилась їй і розповіла свою історію. Сама Шілан з дитинства має ваду. У 8 місяців захворіла на поліомієліт. Через що кульгає. Одна нога довша на 4 см. за іншу. Тільки під час розмови з жінкою у наметі вона відкривається і розповідає свою історію, щоб підтримати нещасну. Таким чином глядач дізнається особисту травму Шілан, яка зробила її сильнішою.

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини "DocuDays UA" триватиме у Києві до 31 березня.

×