Заощаджувати на очисних системах за Радянського Союзу було повсюдним явищем. Нині в Україні мало що змінилося. Вкопали каналізаційну трубу на 30 метрів — і добре. Всі нечистоти спливають до найближчої водойми, бажано природної. І що більша вона, то краще для каналізації. Максимально пощастило тим, хто живе біля Чорного моря. Наприклад, одеситам. Але й відходів в Одесі у рази більше, ніж в Івано-Франківську. Бо ж не лише місто — ще й порт.

Свій недавній одеський візит президент Володимир Зеленський ознаменував указом про припинення перевірок суден і морського порту на дотримання екологічних норм. Іншими словами: гидити в Чорне море дозволяється без обмежень! Ідеться поки що про найближчі два місяці. Проте щось мені підказує, що той указ продовжать.

— Ніхто ж не постраждає від цього за два місяці, — обнадіює президент.

— Крім дельфінів і екології, — відповідають ненависні йому бюрократи з Держінспекції.

— Море й так брудне, — не хоче здаватися Зеленський і показово занурюється в чорноморські води на пляжі Ланжерон разом із керівником Офісу президента Андрієм Богданом.

Показуха впевнено стає головним політичним прийомом Банкової.

Не президентська справа знати про те, як регулярно кораблі скидатимуть у порту свої технічні відходи. Або як близько від місця президентського купання розташовані труби з міськими каналізаційними стоками. Мине небагато часу — й напередодні його наступного візиту цей пляж і все морське дно при ньому перебуватимуть під пильним оком охорони й водолазів. Така вже еволюція кожного президента в цій країні. Від любові до ненависті воістину навіть не крок і навіть не пів.

Поки що ж Зеленський думає лише про те, як зняти ще одне відео. Щоб любили ще більше. Заради цього він заходить у Чорне море. І шеф Офісу з ним. Але стійкий запах лайна, який супроводжував їх протягом виборчої кампанії, починає згущуватися і вже здається різкішим.

×