Закони відстають від розвитку інтернету

Андрій Демещик, 52 роки, експерт із захисту інформації:

— У західних країнах правоохоронці борються з піратством, бо результат очевидний. Але там же і менталітет інший. У нашої людини він такий: спершу вкрасти, а вже потім заплатити. Якось я був на прийомі в одного народного депутата. Бачу — на комп'ютері його секретаря у приймальні стоїть піратська копія програми. Викинути тисячу доларів на вечерю в ресторані для депутата немає проблем, а заплатити 30 доларів за ліцензовану програму — шкода.

Віталій Шевченко, 57 років, голова Центру громадських ініціатив "Інформаційне суспільство":

— Захист авторських прав у країні настільки запущений, що проконтролювати, як поширюється репертуар артистів чи фільми в українській частині інтернету, майже неможливо. Системної боротьби немає. Ми тільки підігруємо західним країнам. Щойно загрожують санкції — ми виконуємо вимоги. Так було з компакт-дисками, які заборонили продавати за декілька днів до пісенного конкурсу Євробачення.

Юрій Пероганич, 50 років, директор Асоціації підприємств інформаційних технологій:

— Законодавче регулювання процесів обміну інформацією відстає від розвитку інтернету в усьому світі. Норми Бернської конвенції, яка визначає регулювання авторських прав, уже застаріли. Німеччина і Сполучені Штати вже денонсували її положення, які забороняють фотографувати і поширювати зображення архітектурних пам'яток. А в нас фото, скажімо, скульптури засновників Києва, автором якої є архітектор Василь Бородай, можна буде надрукувати лише через 75 років після смерті власника авторських прав. Від цього страждає туристичний потенціал країни, бо фото не можна розмістити на сторінках "Вікіпедії". Якщо надрукувати його у туристичному проспекті, родичі автора мають формальні підстави подати на видавництво до суду.

×