Україна сьогодні у пригніченому моральному й матеріальному стані. Пересічність засіла у владі й звідти задає тон решті всього.
Стеля культури опускається. ЗМІ пристосовуються до умов. Народ перестає адекватно реагувати на системну дискредитацію своїх інституцій. Почалася деградація людей. Єдиний захист від цих бід — позитивний альтернативний приклад. На нього здатний кожен. Замість страждати від темряви, треба запалити свічку. Системно піднімати стелю культури. Як ніколи актуальні самоорганізація та структурування суспільства.
1 грудня 1991-го в нас був спонтанний вибух національної самосвідомості. То міг бути сигнал для старту народних сил. Однак людей діла не знайшлося навіть для елементарного усунення тоталітарних символів. Зате активувалися з надр радянщини кримінальні навички.
За нами є ще один гріх — духовна слабкість і фуршетна розслабленість. Коли державна влада роздвоїлася і на сміх людям прем'єр і президент взаємно знищувалися — весь народ мав піднятися. Мали день і ніч чатувати біля їхніх кабінетів зі словами "Не ганьбіть Україну". А ми дивилися і мовчки чухали чуби. От і зараз щоденно п'ємо повну чашу ганьби, приймаємо зневагу від західного і східного світів, які називають теперішній корупційний антинаціональний уряд українським. Дмитро Табачник і не приховує своєї зрадницької суті. Так, як Володимир Литвин не таїться, що був сексотом. Хіба цього мало, щоб назвати владу нелегітимною? Коли ж у суспільстві бракує волі, починається зворотний процес — авторитарний поворот назад. Так було в 1990-х. Так є й тепер.
Саме по собі суспільство не створиться — під лежачий камінь вода не тече. Його треба плекати постійно та наполегливо. Форми самоорганізації давно відомі. Згадаймо, з чого починали "визволителі" 1939 року в Західній Україні. Розігнали всі патріотичні та молодіжні організації, включно зі спортивними. Так ліквідували "Пласт". Не оминули навіть кооперативу "Самопоміч". Подібні об'єднання треба творити зараз. Урухомити роботу культурних осередків, бібліотек. І що особливо актуально — організувати духовно-просвітню роботу при церквах. Отже, йдеться не про політичні прожекти чи політичні клуби, а про пожвавлення життя в нашій незворушній, ізольованій, опущеній країні.
І не шукайте моральних авторитетів у Києві. Творіть і підтримуйте живі моральні приклади по всій Україні. Вчімося любити й цінувати людину чесної, сміливої думки та дії. Україна велика й багата на цих людей.
3 
1
Коментарі