— На саміті Північноатлантичного альянсу в червні у Брюсселі заплановане обговорення "дорожньої карти" для України. Вона має вказати Києву шлях до членства. Ми й наші друзі в цій частині Європи підтримуємо Україну в цьому, — каже президент Польщі 48‑річний Анджей Дуда після перемовин з українським лідером Володимиром Зеленським у Варшаві 3 травня.
В урочистостях з нагоди 230‑ї річниці Конституції Речі Посполитої взяли участь також лідери Естонії, Литви та Латвії. Зустріч тривала понад 4 год. Говорили про спільне майбутнє у Європі та безпеку в регіоні. Президенти п'яти держав підписали декларацію про співпрацю. Європа має бути відкритою для всіх держав і народів, які поділяють цінності свободи, демократії та верховенства права, йдеться в документі.
Потім відбулися переговори польського й українського президентів. Підписали двосторонню Декларацію про європейську перспективу України.
— Українці вже впливають на спільну європейську долю. На нашій землі вирішується майбутнє Європи, — говорить 43‑річний Володимир Зеленський. — Війна забирає наших людей, з'їдає економіку, плюндрує території. Але це загроза для всієї Європи. Ось чому наші європейські партнери так уважно стежать за концентрацією російських військ на українському кордоні. Бо розуміють виклики й те, що вступ України до ЄС і НАТО сприятиме завершенню війни на Донбасі.
— Україна відповідає всім критеріям членства в НАТО з політичної точки зору. Це європейська демократична держава. Проте мало ймовірно, що Києву дадуть План дій щодо членства на саміті в червні. Можемо лише розширити формат співпраці, — розповідає експерт-міжнародник Олександр ХАРА, 44 роки.
— Зеленський говорить, що альтернативи членства України в Альянсі немає. Це важливо. Другий момент — у НАТО є країни, які нас беззастережно підтримують. Польща — одна з найактивніших.
У червні, найімовірніше, скажуть, що Альянс посилюватиме співпрацю з Києвом, аби реформувати наш сектор безпеки. За всю історію НАТО мало які країни повністю відповідали критеріям. Це питання політичне. З 2014 року Україна перебуває в стані війни з ядерною Росією. Не склала зброю. У важких умовах змінюємо свій сектор безпеки й оборони. Не відмовилися від стратегічного напрямку на членство в цій організації. Україна — більше, ніж фортеця, що стримує орду на східних підступах до Європи. Це наші аргументи. В Альянсі треба бути не лише споживачем безпеки, а й постачальником.
Балтійські держави, Польща, Румунія, Британія розуміють загрозу з Росії. 2008‑го не дали Україні та Грузії План дій щодо членства. Й отримали війну. Зробили висновки. Інша справа — Німеччина і Франція. Обирають обережнішу позицію, щоб не дратувати Росію. Берлін, наприклад, прагне добудувати Північний потік-2 (газопровід з РФ до Німеччини в обхід України. — ГПУ).
Насамперед нам треба виконати умови щодо цивільного контролю над сектором безпеки й оборони. Щоб не було можливостей незаконно захопити владу. Аби Збройними силами керували обрані народом політики. І щоб вони були підконтрольні та підзвітні, діяли в межах законів. Частково це вже реалізували.
Інше питання — зміна культури. У тому числі в лавах Збройних сил. Потрібне реформування до стандартів НАТО, аби ми розмовляли з ними однією мовою. Маємо брати участь у спільних навчаннях та операціях. Людину змінити важче, ніж купити нову зброю та навчити нею користуватися.
Треба працювати з країнами, які можуть бути нашими провідниками. США та Велика Британія впливові в структурах НАТО. Насамперед домовлятися треба з американцями. Вони можуть натиснути на скептиків і "друзів Путіна" на Заході.
2 
1
Коментарі