четвер, 27 листопада 2008 18:56

"ВІЛ дедалі частіше підхоплюють через необережний секс після випивки"

  Тетяна Александріна: ”Крім призначення лікування ВІЛ-позитивного пацієнта, ще потрібно налаштувати на лікування, дати установку на одужання”
Тетяна Александріна: ”Крім призначення лікування ВІЛ-позитивного пацієнта, ще потрібно налаштувати на лікування, дати установку на одужання”

Радник фінансованого США проекту "Розвиток ВІЛ/СНІД-сервісу в Україні" Тетяна Александріна, 51 рік, каже, що лікування СНІДу продовжує життя людини, поліпшує його якість.

СНІД називають "чумою ХХ століття". Через статистику чи його природу?

— Я проти такого визначення. Бо в ньому є негативне тавро, яке у суспільній свідомості автоматично переноситься на хворих і поширює стосовно них дискримінацію. Щодо статистики, то першого хворого на СНІД зареєстрували в Україні 1987-го, перший випадок смерті від СНІДу стався вже наступного року. Відтоді було зафіксовано понад 122 тисячі інфікованих. Нині на обліку перебуває майже 82 тисячі, із них 22 тисячі хворі на СНІД, а 13 тисяч померли від пов"язаних із ВІЛ хвороб. Більшість хворих на СНІД вживають ін"єкційні наркотики. В цій групі трапляються летальні випадки не лише від прогресування хвороби, а й від передозування наркотиків, суїцидів, нещасних випадків тощо.

Як ще можна заразитися ВІЛ?

— Є три основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції: через кров, статевим  шляхом і від ВІЛ-інфікованої матері дитині. Ніхто не застрахований. Уберегтися можна знаннями й обережною поведінкою. Треба бути обачним у сексуальних зв"язках, користуватися презервативами. Якщо не можна відмовитися від споживання наркотиків, користуватися лише одноразовими шприцами. А загалом у суспільстві треба підвищувати рівень знань із запобігання інфікуванню, мораль, духовність, відроджувати роль родини.

Профілактика зараз головна у протистоянні епідемії?

— У подоланні епідемії важливі й профілактика, й лікування. Заходи медичної профілактики — безпека донорської крові, перевірка вагітних на ВІЛ-інфекцію, профілактика після роботи з кров"ю інфікованого — проводяться на більш-менш пристойному рівні. А ось первинна профілактична робота насамперед у групах ризику, серед молоді йде повільно. Вона важлива, бо спрямована на пропаганду здорового способу життя, зміну поведінки молоді. Адже переважно у групі ризику люди від 15 до 40 років.

Здається, у нас вся профілактика зводиться до заклику "Не вживайте наркотиків!"

— Не тільки наркотиків і не лише ін"єкційних, а й алкоголю, інших токсичних препаратів. Адже у стані сп"яніння люди часто нерозбірливі у статевих зв"язках, не дотримуються правил сексуальної культури. Якщо раніше ВІЛ поширювався в основному серед людей, які вводили наркотики через голку, то зараз часто заражуються через нерозбірливі статеві контакти й нехтування засобами контрацепції.

Хто має займатися такою освітою — сім"я, школа?

— Усі. Передусім існує національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки хворих на СНІД. Але відповідальність за реалізацію її покладено переважно на МОЗ — а це не зовсім правильно. Адже ВІЛ/СНІД не лише медична, а більше поведінкова проблема. Крім призначення лікування, ВІЛ-позитивного пацієнта ще потрібно надихнути,  налаштувати на лікування, дати установку на одужання. Тільки тоді хворому вистачить терпіння впродовж усього життя приймати ліки й відчувати себе  повноцінною людиною. Допомогти йому можуть рідні, друзі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери.

У подоланні епідемії важливі і профілактика, й лікування

У нас практично немає соціальної реклами на радіо, телебаченні, у громадських місцях. А якби не фонд Олени Франчук "АнтиСНІД" і проекти, що реалізуються Міжнародним Альянсом ВІЛ/СНІД в Україні за фінансової підтримки Глобального фонду, то не було б узагалі. Плакати з інформацією про небезпеку зараження ВІЛ і адресами, телефонами, куди можна звернутися по консультацію й допомогу, мають бути на видному місці в кожній школі, ПТУ, лікарні. Необхідно розробити єдину національну стратегію інформування населення про ВІЛ/СНІД.

Яка роль громадських організацій?

— Вони популярні. Бо надання будь-якої допомоги в таких організаціях виключає дискримінаційне ставлення до людей із ВІЛ. Крім того, вони мають більше часу на роботу з клієнтом, ніж медичні установи, закуповують якісні швидкі тест-системи і можуть проводити добровільне консультування й тестування, співпрацюючи із закладами охорони здоров"я тощо.

Чим займається ваш проект?

— Допомагаємо МОЗ призвичаїти в Україні добровільне консультування й тестування на ВІЛ-інфекцію. Це не лише сприяє виявленню її, а й має профілактичний ефект.

Таке консультування анонімне?

— За бажання. Хоча я не прихильник анонімності. Кориснішою є  конфіденційний підхід — коли людина вказує своє прізвище й дані, але це зберігається в таємниці. У цьому випадку пацієнт одержує на руки результати тесту, а при анонімному відвідуванні — ні.

Загалом, куди звертатися людині, яка хоче перевіритися на наявність ВІЛ-інфекції чи проконсультуватися?

— У кожному райцентрі, місті при поліклініках створені кабінети довіри. У них працюють консультанти, психологи. Такі кабінети є також при центрах СНІДу — там громадян приймають незалежно від місця проживання й прописки.  Можна звертатися по консультацію і до неурядових організацій. Щоправда, за законом вони  не мають права проводити тестування. Утім, знайшли вихід — працюють разом із державними або комунальними медичними закладами.

Що таке антиретровірусна терапія?

— Антиретровірусні препарати припиняють розвиток вірусу. А якщо в організмі людини зменшується вірусне навантаження, хвороба стає менш небезпечною. Ще ці ліки дають можливість ВІЛ-інфікованому на стадії СНІДу нехай не цілком вилікуватися, але досягти працездатного стану, вести нормальний соціальний спосіб життя. Як, скажімо, діабетики.

Широкомасштабна антиретровірусна терапія дає ефект на епідемію  через два-три роки. В Україні ця програма стартувала 2004-го. Потрібні медикаменти закуповують за рахунок держбюджету і міжнародних організацій.  Першими цю роботу розпочали в Одеській області "Лікарі без кордонів". За статистикою Українського центру СНІДу, ця терапія сприяла незначному, але все ж таки зниженню захворюваності та зменшенню темпів приросту смертності.

Однієї цієї терапії досить, щоб повернути ВІЛ-позитивну людину до нормального життя?

— Не зовсім. Необхідно ще й лікувати пов"язані з ВІЛ захворювання. Адже саме СНІД — четверта стадія ВІЛ-інфекції — розвивається тоді, коли на тлі ослабленого імунітету загострюються інші недуги — гепатит, пневмонія, онкологічні захворювання, туберкульоз.

Довгий час у нас ВІЛ-інфекцію не лікували взагалі. Тільки зараз ми можемо сказати, що лікування СНІДу продовжує життя людини, поліпшує його якість. Очевидним є зниження дискримінації щодо ВІЛ-позитивних людей. Ще кілька років тому вона була моторошною в системі охорони здоров"я, освіті та й суспільстві загалом.

Зараз ви читаєте новину «"ВІЛ дедалі частіше підхоплюють через необережний секс після випивки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути