Війна за Януковича

Представники Заходу наввипередки вітають нового прем"єра з призначенням. Януковича хвалять, запрошують у гості. Ще місяць-два тому така увага з боку цивілізованих країн до лідера антинатовських тенденцій в Україні видавалася фантастичною.

Невже Захід може сприйняти апологета дружби з Росією та пристрасного прихильника ЄЕП? — міркували ми ще недавно. Але потішив посол США Вільям Тейлор. Відвідуючи Донецьк, він мав честь зустрітися з мільярдером Ахметовим і перспективною молоддю Партії регіонів. На втіху Ринатові Леонідовичу посол пообіцяв уболівати за "Шахтар" у матчі з "Легією", яка, до речі, представляє союзника Америки по НАТО Польщу. Похвальні відгуки дипломатичного представника наддержави на адресу донецьких, очевидно, не є його особистою ініціативою. Швидше за все, Тейлор чітко виконує директиви з Вашингтона. Що ж може означати таке швидке прийняття Януковича Америкою?

У Ющенка з"явився конкурент. Це мало б піти на користь

Можливо, Захід, а надто США, зацікавлений в уразливому Вікторі Федоровичу з доволі неоднозначною репутацією. У нього є слабкі місця. Тому не виключено, що саме цим він вигідний. Розуміючи це, Янукович буде більш зговірливий, бо знатиме, що втратити підтримку на Заході йому значно легше, ніж здобути. Саме тому прем"єр-міністр цінуватиме підтримку розвинутих країн із подвійним заповзяттям. Крім того, отримати західну "легалізацію" хоче генеральний спонсор успіху Януковича Ахметов. Він тим більше цінуватиме кожен реверанс Заходу у свій бік. Недаремно ж в Україні говорять про можливий вихід ахметовської компанії СКМ і її підрозділів на західний фондовий ринок. А сам він не приховує, що користується послугами заокеанських консультантів: чи то фінансових аналітиків, чи то піарщиків. Те, що Януковича та його партнерів цікавить думка цивілізованого світу про них, робить їх доволі вигідними персонами для західних держав.

Не виключено, що США просто побоялися програти Росії боротьбу за вплив на нинішнього прем"єра України. Тому так поспішно і непомірно обдарували його своєю увагою.

Цілком імовірно, що Америкою та її послом в Україні рухали й інші мотиви. У цій ситуації зрозуміло одне: Віктор Ющенко вже не зможе вважати себе одноосібним тримачем вотуму довіри розвинутих держав. У нього з"явився новий конкурент. Вочевидь, це мало б піти на користь. Відомо, що конкуренція — двигун прогресу. Та й не обділені увагою донецькі, мабуть, намагатимуться тримати фасон перед містерами, лордами, серами, перами...

×