Росію не повернуть до "Великої сімки" (Організація найбільш економічно розвинених держав. Входять США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада. ­2014-го з неї відрахували РФ. — ГПУ). Бо причини, через які Москву виключили з клубу — анексія Криму і війна на Донбасі — не зникли. Рішення ухвалили глави країн "Великої сімки" на саміті у французькому місті Біарріц 24–26 серпня.

Президент Франції Еммануель Макрон, приймаючи в себе напередодні саміту Володимира Путіна, створив враження, що Європа жити не може без Росії. Тепер продемонстрував французьку гнучкість. Назвав пропозицію повернути РФ стратегічною помилкою. Та й президент США Дональд Трамп, який пропонував запросити Москву до співпраці з наступного року, вже на цьому не наполягав. Начебто обіцяли. А потім зачинили двері.

Іронія в тому, що Кремль, не дочекавшись на рішення "Великої сімки", поспішив заявити, що розгляне запрошення. Міністерство закордонних справ РФ вимагало прийняти "на рівних". А росіяни обговорювали: повертатися чи ні? А якщо повертатися, то яку ціну заломити за повернення? З'ясувалося, даремно витрачали енергію. "Сімка" закрила тему.

Нормалізація відносин Заходу з Росією залишається на порядку денному. Захід шукає шляхи, які змусять Москву поводитися пристойно й не заважати готуватися до нових викликів. Головним серед них є Китай.

Кремлю доведеться усвідомити неприємну істину: "чинник Росії" для ліберальної спільноти став засобом для досягнення важливіших цілей. Перетворення Росії на союзника ліберальної цивілізації, сприяння її модернізації та руху до демократії зняли із західного порядку денного. РФ більше не мета, а головний біль.

Росію сприймають як чуже утворення, якому довіряти не можна. Приблизно 66% західних респондентів дивляться на РФ негативно. А 77% ставляться з недовірою до Путіна. Такі настрої швидко не зникають.

Незрозумілий оптимізм тих росіян, які вважають, що Росія має перспективи стати вагомим членом "Великої Євразії", де лідером буде Китай. Де гарантія, що Китай дозволить Росії брикати? Чому бути інструментом реалізації китайського порядку денного є бажаним варіантом для Кремля?

Те, як із Москвою заграють, і те, як вона відповідає, — навряд чи привід для державної гордині. І вже точно не привід для самоповаги.

×