14 січня в лікарні помер мер польського міста Гданськ 53-річний Павел Адамович. Днем раніше під час благодійного концерту 27-річний Стефан Вілмонт вибіг на сцену після промови міського голови та кілька разів ударив його ножем у серце. Вирвав із рук ведучого мікрофон і пояснив свій напад:
— Я сидів невинний у в'язниці. "Громадянська платформа" (польська ліберальна партія, до якої належав загиблий; була при владі у 2011–2015 роках. — ГПУ) мене катувала. Саме тому загинув Адамович.
Медики перелили йому 20 л крові, яку здали городяни, але він не вижив.
Павел Адамович обіймав посаду мера з 1998-го. Переобирався п'ять разів. Був активний критик владної партії "Право і справедливість". Виступав за відкритість для мігрантів, багатокультурність Польщі. Адамовича називали другом України. 2014 року започаткував програму стипендій для студентів зі Львова.
14 січня у Гданську й інших містах пройшли марші проти ненависті та насильства. Тисячі людей вшанували пам'ять Павела Адамовича.
Вбивцю Стефана Вілмонта затримали одразу. Йому загрожує довічне ув'язнення. 2014-го його посадили на п'ять років за пограбування банків. На волю вийшов наприкінці 2018-го.
Після вбивства Адамовича польська поліція заарештувала ще трьох чоловіків, які в соціальній мережі "Твіттер" закликали нападати на мерів Познані та Вроцлава. Мери цих міст теж виступають проти політики влади та є членами опозиційної "Громадянської платформи".
"У Польщі протягом кількох років ріс розкол у суспільстві. Одним із його проявів став нечуваний рівень мови ненависті і словесного насильства. Рано чи пізно воно мало перетворитися на фізичне, — пише історик 41-річний Олександр Зінченко у "Фейсбуку".
— Павел Адамович був об'єктом цькувань із боку політичних опонентів і провладних ЗМІ. У червні позаторік польські "нацики" видали на нього "Свідоцтво політичної смерті" з формулюванням причини: "лібералізм, мультикультуралізм". Треба припинити ставитися з легковажністю до мови ненависті. Польське суспільство має замислитися і про роль урядової пропаганди в цій історії.
Україна зацікавлена в сильній Польщі, а не ослабленій внутрішнім конфліктом. Із прогнозованою політикою. Із цінностями, на яких збудована Об'єднана Європа. Слабка Польща з розколотим світоглядно суспільством — найгірший варіант для України".
"Вбивство мера Гданська — це фільм "Волинь" (про ворожнечу ОУН УПА з польською Крайовою Армією на Волині. Стрічку критикували в Україні за однобоке висвітлення історичних подій і розпалювання ворожнечі. — ГПУ). Це закон про геноцид із хвилею українофобії (2016-го Сейм Польщі визнав криваві події на Волині та в Галичині 1943–1945 років геноцидом поляків, організованим українськими націоналістами. — ГПУ). І нездорова критика письменниці Ольги Токарчук (сказала, що Польща "робила жахливі речі як країна-колонізатор, як національна більшість, яка пригнічує меншість". — ГПУ) з погрозами її життю. І страх перед біженцями. І ненависть до ЄС, — пише письменник Андрій Бондар, 44 роки, у "Фейсбуку". — Все це планомірно плекалося в Польщі останніми роками — владою, пресою, ультраправою вулицею — і не могло не вилізти назовні. Це нарешті примушує замислитися.
Всередині нашого суспільства ситуація не набагато краща. Але ми боремося з реальним ворогом, а вони накликають на свою голову вигаданих".
8 
35413
Коментарі