За підсумками державного візиту президента Віктора Януковича до Варшави Польща та Україна підписали дорожню карту співпраці до 2012 року. У документі вперше не йдеться про стратегічне партнерство, Варшава не допомагатиме Києву на переговорах із Євросоюзом щодо безвізового режиму. Сторони також не змогли домовитися про продовження нафтогону "Одеса–Броди" до польського Гданська.
— Це була спроба дати нове дихання стагнаційним відносинам України та Польщі, інтенсивність яких за останній рік значно ослабилася, — коментує візит науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, 37 років. — Насамперед це пов'язано з позицією української сторони, яка фактично не вважає Польщу помічником у розв'язанні головних проблем київської влади на міжнародній арені.
Українські посадовці послідовно маргіналізували Польщу в своїй зовнішній політиці. Торік у вересні Віктор Янукович відмовився від участі в економічному форумі в польській Криниці. Це різко знизило темп співпраці.
Україна зараз намагається апелювати до країн так званої Старої Європи, які менше в нас зацікавлені. А підтримка помаранчевої революції Польщею й іншими державами Балтії для нашого президента досі є болючим спогадом. Навіть попри те, що в Польщі при владі ті, хто 2004-го не мав жодного стосунку до подій в Україні, Янукович психологічно не готовий вести відверту дружню розмову.
Поведінка Віктора Януковича на прес-конференції у Варшаві — це домашня заготовка. Коли його запитують про демократію та права людини, він розповідає про економіку. Говорить про боротьбу з корупцією, коли запитують про вибіркові арешти й упередженість правоохоронних органів. Цю спробу адаптуватися до незручних запитань Захід сприймає з іронією. Усі ж бо розуміють, що навіть в економіці чи боротьбі із корупцією ми нічого не досягли. І першим це відчуває польський бізнес, який намагався чи намагається працювати в Україні.
3 
1
Коментарі
4