Вам хочеться пограти в сніжки?

5

Учора розпочалася зима. Не надто лагідна, але по-своєму романтична пора року. Зима — це яскраві спогади дитинства: катання з гірок на санках, сніжкові бої аж до виснаження. І звісно ж — безмежне задоволення від власноруч зліпленої снігової баби. Якої з зимових забав вам хочеться зараз найбільше?

Мирослав ПОПОВИЧ, 75 років, філософ:
"Хочу, щоб знову дзвеніли грудки снігу"

— У дитинстві я йшов по воду до річки — бо там вона була смачніша, ніж з криниці — і підкидав ногою грудки снігу. Вони дзвеніли, як скло. Цього дзвону не чую вже багато років, і мені дуже сумно. Все якось зрушилося. Але сподіваюся, згодом стане на свої місця. І знову дзвенітимуть взимку грудки снігу.

Оксана ЗАБУЖКО, 45 років, письменниця:
"Зимові спогади треба покласти до шухляди"

— Які снігові баби, санки? Подивіться за вікно! Спогади про зимові забави треба сховати до шухляди, бо є така штука, як глобальне потепління.

Наступні покоління українців не знатимуть тої зими, яку пам"ятаємо ми. Я її щиро любила. Наприклад, заморожені вікна: маленькою до школи на трамваї їздила, і дуже цікаво було їх прохукувати.

Богдан БЕНЮК, 48 років, актор:
"А потім знову на гору, і так разів шість за день"

— Ми в нашому гірському селищі збиралися "на їзду". Хвилин сорок піднімалися на гору. Потім накатаною, льодовою дорогою мчали з неймовірною швидкістю вниз! Сльози на очах, море задоволення... А потім знову на гору, і так разів шість за день.

Чи хотів би зараз так поганяти? Та я так і ганяю, нічого не змінилося!

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, 41 рік, політик:
"Мрію про катання на верблюдах"

— Зиму дуже не люблю. Коли вона настає, думаю: як же треба було бити наших предків, щоб загнати їх так далеко на північ? Єдиний, хто був нормальний, — це князь Святослав. Він хотів перенести столицю на Дунай, ближче до Балкан, де тепліше.

Зараз моя улюблена гра — катання на верблюдах. Саме про це я мрію взимку.

Стелла ЗАХАРОВА, 42 роки, спортсменка:
"Хоча б на мить знову побувати у дитинстві"

— Кілька років я жила в Кишиневі. Місто південне, але раптом випало багато снігу! Мені було п"ять років. Мама купила тоді плетені санки, і ми вночі каталися з нею з гори. Я була просто щаслива. Сьогодні мені хочеться повернутися туди, взяти санки й безтурботно кататися. Та й узагалі — хоча б на мить знову побувати у дитинстві.

×