Український представник американського агентства з усиновлення "Едопшн Плюс Інкорпорейтед" Леонід Гармаш, 68 років, вважає, що Україні варто приймати документи на всиновлення дітей американцями лише від ліцензованих Держдепартаментом США агентств.

Як загалом ставитеся до міжнародного усиновлення?

— Для будь-якої країни пріоритетом є збереження для дитини рідної сім"ї. Якщо ж за певних обставин можливості рости під опікою батьків немає, то найкращим є національне усиновлення. Коли й це виявляється нездійсненним, тоді можна розглядати можливість міжнародного усиновлення.

За статистикою, нині в Україні майже сто тисяч дітей, які не мають батьків. І ця цифра постійно зростає. Нову сім"ю на батьківщині щороку знаходять лише п"ять тисяч, здебільшого віком до року. Інші приречені на життя в дитячому будинку.

Чому саме громадяни США проявляють великий інтерес до усиновлення українських дітей?

— Справді, для американських сімей, які хочуть усиновити дитину, Україна є однією з найпривабливіших країн. 2005-го американці всиновили майже сім тисяч дітей із Китаю, п"ять тисяч — із Росії, три з половиною тисячі — з Гватемали, вісімсот — з України. Цьому сприяють кілька чинників. Наприклад, існування єдиного державного органу з питань усиновлення — відповідного держдепартаменту при Міністерстві України у справах сім"ї, молоді та спорту.  Є також єдиний механізм усиновлення, чіткість у переліку потрібних документів, централізований банк даних дітей. Терміни процесу доволі короткі, дозволено усиновлення громадянам, які не перебувають у шлюбі тощо.

Але ж торік усиновлення українських дітей американцями було призупинено?

— Так, із 19 вересня 2006 року тимчасово припинили прийом документів на усиновлення не лише від громадян США, а й Італії, Іспанії, Німеччини, Франції та Канади. Причина — відсутність інформації про вже всиновлених ними дітей.

Річ у тому, що українським законодавством передбачено збереження за усиновленими дітьми громадянства України до досягнення ними 18 років. Тому наші консульства й дипломатичні представництва контролюють дотриманням прав усиновлених. Усиновителі мають щороку звітувати про умови утримання й виховання дитини, доки їй не виповниться 18 років.

Із 1996 -го по 2003 рік втратили контроль за 1300 усиновленими дітьми

Наприклад, якщо всиновили малюка в чотири роки, то мають надсилати звіти протягом наступних 14 років. Це довго. І призводить до того, що деякі сім"ї з різних причин припиняють так робити. Отже, з"являються "втрачені діти", відшукати яких іноді дуже складно. Особливо якщо сім"я змінила місце проживання — в Америці немає прописки. Українські ж посольства й консульства завантажені щоденною роботою — видачею віз, завірянням документів тощо. Через це з 1996-го по 2003 рік втратили контроль за 1300 дітьми, усиновленими американцями. Причому з року в рік простежувалася тенденція до збільшення кількості таких малюків.

Щоправда, за десять днів після припинення українською стороною прийому документів на всиновлення отримали звітів більше, ніж зазвичай за півроку. Проте є й зворотний бік: іноземці всиновлюють переважно малюків із хворобами, які важко вилікувати в Україні. Отож після припинення процесу всиновлення такі діти позбавлені можливості мати сім"ю й бути здоровими.

Але ж усиновлення припинили не лише через відсутність інформації про дітей, а й через трагічні випадки з малюками з Росії, усиновленими американськими громадянами?

— В Америці в кожному штаті працюють департаменти з питань сім"ї, дітей та молоді. Вони негайно реагують на будь-які випадки порушення прав дитини — як рідної, так і всиновленої. Звісно, інколи система не спрацьовує, і це набуває резонансу. Утім, навіть один випадок жорстокого ставлення до дитини — це вже багато. Будь-яка ситуація з порушенням її прав — трагедія. Тому пріоритетом для Америки, України й інших країн є посилення контролю за умовами утримання й виховання рідних та всиновлених дітей.

Які можуть бути механізми?

— Наприклад, аби до завершення процесу всиновлення батьки-усиновителі були згодні, що їхні прізвища з"являтимуться на інтернет-сайтах у разі неподання або невчасного подання звіту. Це стало б своєрідним методом морального осуду тих, чиє недбале ставлення до своїх обов"язків перешкодило іншим американським сім"ям усиновити дитину з України. Хоча зрозуміло, що вплине це лише на високоморальних громадян.

Одним із правових способів посилення контролю за умовами життя й виховання українських дітей, усиновлених іноземними громадянами, є прийом українською стороною всіх потрібних документів тільки через ліцензовані Держдепартаментом США агентства. Вони є неприбутковими організаціями, оскільки надають послуги соціального супроводу. Зокрема і з питань міжнародного усиновлення. Агентства проходять аудит, підтверджують свою ліцензію, що передбачає дотримання певних правил. Приміром, отримання характеристики про майбутніх усиновителів за місцем роботи і від сусідів. Також агентство дізнається, чи не було судимостей і фактів поганого ставлення до дітей у минулому, проводить професійну первинну перевірку всіх документів потенційних усиновителів, здійснює контроль за умовами життя і виховання усиновлених. Контролює також надання звітів, перевіряє, чи поставлено усиновлену дитину на облік у консульській установі України тощо.

Причому порушення або несумлінне виконання хоча б однієї з цих вимог є приводом для позбавлення агентства ліцензії. А отримати її дуже складно. Наприклад, наша компанія чекала майже два роки. Тому за щонайменшого сумніву у стовідсотковому захисті дитини в новій сім"ї ми не дамо дозволу на всиновлення. До речі, працівники українського консульства підтверджують: передусім клопоту завдають сім"ї, які усиновили дітей, минаючи такі організації.

×