Правозахисна організація "Міжнародна амністія" заявила, що має дані про тортури та грубе поводження з людьми, а також расизм і дискримінацію в Україні. Співголова Харківської правозахисної групи 56-річний Євген Захаров каже, що дискримінують в Україні насамперед за віком і станом здоров"я.
Яка ситуація щодо тортур і катувань в Україні?
— 10 грудня на засіданні Національної комісії зі зміцнення демократії була затверджена Концепція державної політики запобігання катувань та поганому поводженню з людьми. У Міністерстві внутрішніх справ утворено управління з моніторингу дотримання прав людини, яке підпорядковане безпосередньо міністрові. Воно існує майже рік, і є певні позитивні результати. Зокрема — у покращенні умов утримання в слідчих ізоляторах.
Але загалом цю проблему важко вирішити. Бо вона — на ментальному рівні, ще з часів Вишинського. У міліції досі вважають, що процес дізнання полягає в тому, щоб отримати явку з повинною і зізнання у скоєнні злочину. Навіть якщо людина не винна.
Таких випадків багато?
— Доволі багато. Людей засуджують, а через кілька років знаходять справжніх злочинців. Двом нашим підзахисним дали пожиттєве ув"язнення за вбивство, якого вони не скоювали. Відсиділи кілька років. А потім звільнили, бо була доведена їхня непричетність до злочину. Вони навіть відсудили в держави відшкодування — 3 мільйони гривень.
Наскільки поширений в Україні расизм?
— В останні роки насильницьких злочинів на расовому ґрунті суттєво побільшало. Але це не проходить безкарно, як стверджує "Міжнародна амністія". Якщо за всі попередні роки був тільки один вирок за нею, то цього року вже шість. Крім того, у МВС створений спеціальний підрозділ для розслідування злочинів, скоєних на расовому ґрунті. Це головним чином справа рук скінхедів. Вони роблять це показово й відкрито, отож їх легко спіймати. Тому розкриття — понад 80 відсотків.
Людей засуджують, а через кілька років знаходять справжніх злочинців
У Росії скінхедів десятки тисяч, у нас — лише десятки осіб. Але нападів стало більше. Складається враження, що вони скеровуються з Росії. Бо наші мають тісні контакти з їхніми, та й злочини здійснюють за російськими схемами.
Які види дискримінації найпоширеніші в Україні?
— Насамперед — за віком і станом здоров"я. Старшим людям важче знайти роботу. Навіть в оголошеннях вказують вікові обмеження. А треба ж дивитися на професіоналізм і здібності, а не на вік. Так само до літніх довше їде "швидка". Крім цього, існують стійкі стереотипи щодо людей з обмеженими можливостями, хворих на туберкульоз, ВІЛ-СНІД, даунізм тощо.
Певною мірою існує й дискримінація за статтю. Жінці складніше працевлаштуватися, особливо коли має малолітніх дітей. Жінкам зазвичай менше платять за однакову з чоловіками працю. Є уявлення про суто жіночі професії. У європейських країнах існують правила: при наборі персоналу має бути витримана статева рівність. У нас цього немає.
Є також ознаки дискримінації національних меншин. В осіб кавказької національності документи перевіряють частіше, ніж у тих, хто має європейську зовнішність. Найбільш дискриміновані в Україні цигани. Про них у громадській думці створюють уявлення, що це нація шахраїв і злодіїв. Але ж не можна про весь народ так говорити. Хоча вони своїм способом існування справді створюють певні проблеми. Чимало з них не мають паспортів, вони менш соціалізовані. Серед них найбільший рівень безробіття й захворюваності на туберкульоз. Лікують їх погано, а міліція ставиться до циган досить упереджено.
Що з вищесказаного є найбільшим порушенням прав людини?
— Безумовно, катування й тортури. Зараз погіршилася ситуація в системі виконання покарань. Засуджені абсолютно безправні. Досі вважається, що до злочинців усі засоби гарні. Тож покарання часто перетворюється на катування. Нам щодня телефонують родичі засуджених, розповідають про побиття, а то й забиття до смерті. Застосовують численні дисциплінарні й додаткові покарання. Наприклад, якщо людина не спала після відбою, її кидають в ізолятор, знущаються.
Найгірше, що ця система повністю закрита для суспільного контролю. Навіть наших адвокатів не допускають до клієнтів. А прокуратура не реагує. Тобто засуджений повністю перебуває під владою адміністрації виправного закладу. А там відбуваються жахливі речі.
5 
1
Коментарі