Про що свідчать останні призначення президента, "ГПУ" розповідають політолог 40-річний Кость Бондаренко і політтехнолог Анатолій Луценко, 34 роки.
Кость Бондаренко:
— Янукович задовольнив апетити свого оточення у владній вертикалі. Уряд віддав групі Андрія Клюєва, Адміністрацію президента сформував із групи Сергія Льовочкіна та власних креатур, а на чолі регіональних еліт поставив людей, які орієнтуються особисто на нього. За таким самим принципом посилив Раду національної безпеки та оборони. Богатирьову залишив на посаді секретаря, щоби не віддавати переваги жодній із цих груп, і врівноважив їх впливом групи Ріната Ахметова, до якої Раїса Василівна завжди належала. Призначенням Сергія Куніцина своїм постійним представником у Криму президент посилив контроль над півостровом. За Кучми саме Куніцин тримав Крим залізною рукою, тепер там буде менше чвар і більше конструктиву.
Анатолій Луценко:
— За головний критерій у кадровій політиці Віктор Янукович обрав особисту відданість і дисципліну виконання рішень. Його владна піраміда сформована за Конституцією 2004 року, в якій інститут президента був ключовим. При цьому де-юре функціонує парламентсько-президентська модель. Подібна практика трапляється не тільки в Україні. Приміром, у Франції, коли в парламенті є пропрезидентська більшість, то посада голови уряду радше технічна, адже політична ініціатива належить президентові.
Призначаючи соратників, Янукович бив по політичних опонентах?
Кость Бондаренко:
— Ні, він і не збирається вибивати стільця з-під них. Політичними конкурентами у найближчі роки Янукович саме бачить представників груп зі свого партійного середовища. Це помітно за формуванням вертикалі чинів у Міністерстві внутрішніх справ і Службі безпеки: міністр-міліціонер Анатолій Могильов більш орієнтований на групу Андрія Клюєва, а Валерій Хорошковський — на середовище Сергія Льовочкіна, які фактично протистоять одне одному. Своїми призначеннями Янукович урівноважує конфронтацію між ними. Такий принцип стримування ми вже мали за президента Кучми.
Із колись монолітного Блоку Юлії Тимошенко почався відтік бійців, і то найкращих
Анатолій Луценко:
— Частина посад розподілялася і за принципом політичної данини союзникам по коаліції — Блоку Литвина і Компартії. Можна припустити, що пролобійовані ними "призначенці" дещо вибиватимуться із загальної владної канви, а тому "регіонали" зосередяться на тому, щоб розчинити їх у своїх лавах.
Решта призначених попередником Януковича чиновників утримаються при владі?
Кость Бондаренко:
— Із колишньої влади на губернаторській посаді на Львівщині залишився Микола Кміть. Зараз він задовольняє нового главу держави. Кміть не належить до жодної групи, хоч має добрі стосунки із колишнім керівником Державного управління справами (Ігорем Тарасюком. — "ГПУ"). Але як представник бізнесу не заходив далеко у політичні процеси.
Анатолій Луценко:
— Чимала група місцевої номенклатури збереже за собою і вплив, і посади. Непокоїть скорочення і ліквідація десятків консультативно-дорадчих і наукових, експертних інституцій. Більшість із них створено дуже давно, вони мають серйозні напрацювання у сфері міжнародної політики, адміністративної, судової, соціальної та економічної реформ. Тепер цю роботу доведеться починати з початку.
Чим зумовлений перехід Андрія Портнова у заступники голови Адміністрації президента?
Кость Бондаренко:
— Ті, хто запропонував йому там займатися питаннями судової реформи та судоустрою, мали на меті показати, що з колись монолітного Блоку Юлії Тимошенко почався відтік бійців, і то найкращих. Тепер Портнов стане до роботи у тандемі із міністром юстиції Олександром Лавриновичем.
Анатолій Луценко:
— Українська політика — дуже персоналізована війна за виживання. Якби наші політичні проекти були носіями ідеологій, тоді "перебіжчикам" можна було б закидати зраду принципів. А зараз крок Портнова сприймають як перехід із однієї команди менеджерів до іншої.
11 
1
Коментарі