Експерт із атомної енергетики Національного екологічного центру Олексій Пасюк, 35 років, вважає, що атомна енергетика не вирішила питання енергетичної залежності України від Росії.
Через світове подорожчання енергоносіїв атомна енергетика стає вигідною справою?
— Будівництво атомної електростанції вимагає великих інвестицій, які окупляться років за 30 роботи АЕС. Інвестори не хочуть так довго чекати. Простіше побудувати газову станцію або ті ж вітряки, що вимагають менших інвестицій і дають швидку віддачу від вкладених у них грошей.
До того ж сьогодні загублено досвід будівництва атомних електростанцій. Якщо в 1970-х — на початку 1980-х майже щотижня у світі запускався атомний реактор, то до кінця 1980-х темпи упали. Сьогодні у світі дефіцит фахівців-атомників.
Коли у Великій Британії приватизували енергетичний сектор, атомна енергетика перейшла в руки компанії "Брітіш Енерджі". Три роки тому вона збанкрутувала. Але держава не може так залишити атомні реактори. Довелося виділити майже мільярд доларів, щоб вони продовжували працювати.
Чому б їх не закрити?
— Зробити це складніше, ніж субсидіювати. Така ситуація характерна також для України й Росії. Відповідно до технічних характеристик, блок має відпрацювати 30 років. Отож у нас зупиняти реактори повинні 2011-го. Часу мало, але досі немає чітких планів виводу їх з експлуатації. Так само вже закривають свої реактори Болгарія, Литва, Словаччина. Але досвіду закриття атомних блоків немає ні в кого. Бракує і грошей.
Скільки коштує виведення атомного реактора з експлуатації?
— Мільярд доларів і більше. Щоб побудувати сучасну АЕС, треба 7 мільярдів доларів. Трохи менше — аби її закрити.
Наскільки рентабельні АЕС?
— Сама по собі атомна енергія вигідна й дешева, тільки коли це побічний продукт військової промисловості. Показовий приклад України. Наприкінці 1990-х наш "Енергоатом" був банкрутом. Причому атомні реактори йому дісталися безкоштовно у спадок від СРСР, ядерне паливо теж: Україна відмовилася від ядерної зброї, її передали Росії, а в обмін на це протягом десяти років ми одержували безплатне паливо. На початку 1990-х атомні електростанції мали майже 27 відсотків на ринку електроенергії, а до кінця десятиліття — 50.
Скільки нині в Україні атомних блоків?
— 15 діючих блоків на чотирьох АЕС. Але після того, як добудували блоки на Хмельницькій і Рівненській атомних станціях, не знали, як продати вироблену ними електроенергію — не було попиту.
Але ж Україна її експортує?
— Рівненська й Хмельницька станції розташовані на Західній Україні. Там менше споживають електроенергії і водночас немає зв"язку із центром. Нині будують лінії високовольтної передачі, щоб виправити ситуацію.
Проблема АЕС у тому, що вони постійно дають однакову кількість електроенергії. Незалежно від попиту, пори року та часу доби. Акумулювати цю електроенергію дуже складно, і третина втрачається. Та й не треба Україні така кількість АЕС, немає необхідності в нових атомних блоках.
Чому ж тоді енергетична стратегія України робить ставку саме на атомну енергетику?
— Енергетичну стратегію ухвалили 2006 року, через кілька місяців після російсько-української "газової війни". Її логіка така: відмовляємося якнайшвидше від газу за рахунок власних ресурсів. А що в нас є? Уран і вугілля. На це й зробили ставку. Згідно з цією концепцією планується до 2030-го виробляти в Україні вдвічі більше вугілля, ніж зараз. Незрозуміло як, адже ми імпортуємо вугілля з інших країн.
Атомна енергія вигідна й дешева, тільки коли це побічний продукт військової промисловості
Із розвитком атомної енергетики теж не все зрозуміло. По-перше, вона цілком залежить від Росії: на українських станціях встановлено радянські блоки, вся документація — російською тощо. По-друге, уран не вугілля, його просто так до реактора не завантажити. Потрібні технології, а щоб їх придбати — гроші й час. І до 2030 року ми точно не встигнемо. До того ж невідомо, що буде через 20 років — які тоді будуть концепція й політика. У будь-якому разі від Росії ми все одно нікуди не дінемося. Наприклад, сьогодні мова йде про добудову двох блоків на Хмельницькій АЕС. Вибирають технологію. Зважаючи на те, що майданчики під будівництво були зведені ще за радянських часів, очевидним буде вибір на користь російських технологій.
Чи може атомна енергетика вирішити в Україні проблему енергоносіїв?
— Ні. Замість того, щоб закривати атомні блоки, ми продовжуємо термін їхньої експлуатації ще років на 15. Для того необхідно цілком перебрати реактори, інвестувати в них 500–600 мільйонів доларів. При цьому стовідсоткової гарантії безпеки ніхто не дає, бо немає технологій оцінки стану корпусу реактора. Невідомо, витримає він ще 15 років чи ні.
Та й неможливо будувати АЕС у такій кількості, як того вимагає українська енергетична стратегія. Відповідно до неї мають збудувати 22 нові блоки. Це малоймовірно. У середньому блок будують сім років, та й залишається питання фінансування.
Яка ситуація з атомною енергетикою в світі?
— Приблизно така ж. Часто плани будівництва атомних блоків оприлюднюють із політичних міркувань. Так, Кенія заявила про будівництво трьох блоків, Бразилія — про 50. У Європі нині споруджують їх лише кілька. Фінляндія будує два роки, і очевидно, що на два роки спізняться зі здачею — при цьому весь бюджет витрачено. У США від будівництва нових атомних блоків відмовилися ще в 1970-х роках. Хоча адміністрація Буша розробила свій план розвитку атомної енергетики й навіть спростила процедуру видачі ліцензій на будівництво АЕС, позбавивши громадськість можливості втручатися в процес, зрушень нема.
Якщо дорожчають газ і нафта, невигідно будувати атомні станції — який же вихід?
— Альтернативою є зниження споживання електроенергії за рахунок енергозберігаючих технологій. Скажімо, Україна витрачає її втричі більше, ніж середньостатистична держава світу. Ми другі у світі за коефіцієнтом витрати енергії на долар ВВП. В енергетичній стратегії передбачено, що до 2030-го цей коефіцієнт упаде, але й тоді наша країна досягне лише нинішнього рівня Польщі.
2 
1
Коментарі