Голова політради Союзу правих сил Росії Борис Нємцов, 47 років, вважає демократію в Україні епохальним результатом помаранчевої революції і каже, що "Наша Україна" мала б шанс із Єхануровим на чолі.
Що думаєте про післяреволюційне розчарування в Україні?
— Люди занадто багато від революції очікували. А життя ж не таке романтичне, як уявлялося на Майдані. Та, незважаючи на всі ці кризи, вибори, Юлію Тимошенко, Януковича та розчарування людей, у революції є один епохальний результат. Україна — вільна демократична країна. Особливо добре це видно з Москви. Можна критикувати Ющенка, Януковича і кого завгодно, але є політична конкуренція. Є Партія регіонів і ненависний для неї БЮТ. Є "Наша Україна", що бігає з одного кутка в інший. Але найважливіше, що Україна — європейська країна. З цим згодні і в Харкові, і в Донецьку. Навіть товариш Янукович уголос не каже, що він проти євроінтеграції. У Брюсселі навіть сказав, що за НАТО, але народ, мовляв, поки що проти. Янукович правду каже.
І яка ж користь з того, що ми оголосили європейський курс?
— Візьміть Туреччину. Вона років тридцять тому поставила мету вступити до Євросоюзу. Її там чекають ще менше, ніж Україну. Іслам, курдська проблема тощо. Але завдяки прагненням потрапити до ЄС ця країна стала найбільш розвиненою з мусульманських. І народ там живе непогано. Тобто навіть якщо брюссельські чиновники з якихось бюрократичних причин не будуть вас туди пускати, все одно не треба знеохочуватися. Уже сам рух у тому напрямку є корисним. Євросоюз же потрібен для кращого життя. І наближаючись до Європи, Україна досягне головної мети — люди житимуть краще. А приймуть чи не приймуть — це цікавить тільки політиків, для народу це не так важливо. Головне — не змінювати курсу.
Янукович ніби також за це, бо ж підписав Універсал національної єдності...
— Так, але не це головне. Янукович, Юля... Усі вони зараз змушені зважати на думку людей. І це дуже добре. Звісно, Ющенко не хотів призначати Януковича. Але ж призначив, бо більшість людей проголосували за нього. Чому вони так зробили? Чорт їх знає. Я — проти. Але якщо це вже сталося, то він мав його призначити. Врахування громадської думки — це і є демократія. І щоб там сам Ющенко не думав про судимості Януковича, він наступив на горло своїй пісні і призначив його прем"єром.
От у нас кажуть, що Росія дуже заможна. Це правда. Середня зарплата в Москві тисячу доларів. У нас є триста мільярдів золотовалютних резервів. Але Росія має менше шансів стати успішною країною, ніж Україна, незважаючи на "бабки", нафту. У Росії є жахливе чванство й авторитарні замашки. А думка людей тут узагалі нікого не цікавить. І це дуже небезпечно в перспективі, жодна нафта не допоможе.
Домовилися на третю годину. Вона прийшла о сьомій
Коли ви були радником Ющенка, він прислуховувався до ваших порад?
— У мене було три головні поради. Припинити істерику щодо реприватизації, бо це шкодило економіці — з України почав виходити капітал. Припинили. Вигнати Юлю з роботи, бо вона за сім місяців зруйнувала українську економіку. Вигнали. Я знаю, що її всі люблять, і мені вона симпатична як жінка. Але коли вона прийшла, було 12 відсотків зростання економіки, а коли її звільняли — два спаду. Це ж можна заносити до Книги рекордів Гіннеса! Юля — Че Гевара у спідниці. Той теж був полум"яним борцем і теж симпатичним, але закінчив погано. А третя моя порада була — враховувати думку народу, навіть якщо вона тобі неприємна. Зокрема після виборів я радив створити коаліцію з "біло-блакитними".
А в чому найбільша помилка Ющенка?
— Найбільша проблема України — це абсолютне "роздовбайство" ваших керівників. Призначають зустрічі — спізнюються. Приходиш — а вони щось там забули. Обіцяли зробити — не зробили. Це жахливо, справжня українська національна трагедія. На цьому тлі російський чиновник виглядає взірцем дисципліни та порядку. Один приклад. Одразу після революції ми організували групу суперекспертів. Там були спеціалісти з ООН, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, з Москви. Це мала бути команда для економічного прориву України. Домовились із Тимошенко на третю годину. Вона прийшла о сьомій. Люди з Вашингтона й Лондона тоді сказали мені, що я помиляюсь щодо України та даремно намагаюсь допомогти. "Нічого у них не вийде", — категорично вирішили вони.
Чи зможуть "Наша Україна" та БЮТ стати сильною опозицією?
— Дуже шкода, що "Наша Україна" втрачає позиції. Мабуть, багато людей звідти перейдуть до Юлі. Це погано. Усі думають, що Юля — "помаранчева принцеса", а вона ж — "червоний директор". Людина вона не радянська, але чомусь вважає, що всім треба командувати і все регулювати.
А "Наша Україна" втрачає обличчя. У неї є ще непоганий шанс, якщо оберуть головою Юрія Єханурова. Щоправда, йому ще треба навчитися бути публічним політиком.
Коли "помаранчеві" об"єднувалися перед президентськими виборами, у них була спільна мета: скинути Кучму і здобути демократію. Це вже є. А от щодо майбутнього їхні думки розходяться. Чи робити Україну державою імені Че Гевари, Лукашенка й Уґо Чавеса, як хоче Юля? Чи створювати нормальну європейську, як хоче "Наша Україна"? В Україні багато людей тужать за їхньою єдністю. Але шлюб уже розпався — у них занадто різні погляди на Україну.
Ющенко зможе стати президентом удруге?
— У дні помаранчевої революції я необачно сказав, що доля Ющенка буде такою ж, як у Єльцина. Зараз український президент виглядає трошки краще, ніж тодішній російський через два роки після революції. Героями взагалі рідко залишаються після завершення революцій. Наші народи дуже вірять у диво. Українці мали завищені очікування від приходу Ющенка. До того ж зроблено забагато помилок. Треба було призначати прем"єром не Юлю, а відразу Єханурова. В Україну могли потекти гроші.
У вас дуже український президент. Він теж вірить у диво, хоча сам — грамотний економіст. Я його іноді запитую — чого ви чекаєте? А він не може прийняти рішення. День, два, тиждень, місяць... Люди ж люблять рішучих. Думаю, в основному через це Ющенко втратив значну частину своєї популярності.
А чому росіяни так люблять Путіна?
— Люди при ньому стали жити краще. Це правда. Я при ньому став жити краще, хоча мене не можна запідозрити в любові до Путіна. По-друге, людям з ранку до ночі говорять про те, який великий у нас Путін. Він дуже непоганий піарник. Добре знає, що де сказати, як одягнутися. Це його сильний бік.
2 
1
Коментарі