У президента Центру європейських і трансатлантичних студій Олексія Коломійця, 46 років, виникає враження, що Київ і Москва не знають, як діяти далі.
Після переговорів прем"єрів України та Росії — Тимошенко і Путіна — в неділю було оголошено, що ми отримуватимемо газ за "пільговою ціною" — на 20 відсотків нижчою за європейську. Від якої ціни треба відштовхуватися в підрахунках?
— Поки не оприлюднені підписані по газових контрактах документи, точну цифру назвати важко. Гадаю, остаточна ціна буде не менше 300 доларів за тисячу кубометрів. Бо середньоєвропейська — біля 380 доларів.
Таке різке підвищення ціни на газ — серйозний удар по наших очікуваннях. Тривогу викликає те, що на 2009 рік не підвищується ставка транзиту російського палива по Україні. Це підозріло. З іншого боку, рано чи пізно ціна мала б зрости.
Як це вплине на економіку та соціальну сферу?
— Для деяких секторів економіки така вартість газу буде згубною. З іншого боку, це примусить український бізнес підвищувати енергоефективність і економити енергію.
Будуть важкі наслідки і для соціальної сфери. Тепер можна вважати, що бюджету в Україні нема — його доведеться повністю переглядати. Це стане черговим викликом для уряду. Будуть великі труднощі з фінансуванням бюджетних установ, виплатою пенсій, забезпеченням соціальних програм.
Поза тим Тимошенко вважає своїм найбільшим досягненням усунення з газового ринку посередника — компанії "РосУкренерго". Чи справді це так?
— Якщо прем"єрка ставила це своїм пріоритетом, то вона досягла свого. Але посередник буде усунутий лише з постачання газу Україні. Повністю з газового ринку він не піде — постачатиме паливо в Угорщину, Польщу, Німеччину, бо має на 2009 рік контракти.
Далі на нас чекає велика політика. Якщо Київ не почне в найближчі дні переговори з Євросоюзом про кардинальний перегляд всієї геополітичної картини навколо енергетичної сфери, то це першою зробить Москва. Зрозуміло, що постраждалі від припинення постачання газу країни Європи будуть діяти. Україна має робити це разом із ними.
Євросоюз зацікавлений у зменшенні енергозалежності від Росії?
— Він вимушений це робити. Після газової кризи 2006 року для цього практично нічого не було зроблено — окрім розмов, нарад і конференцій.
Уже під час нинішніх подій Європа почала активно збільшувати постачання газу з Алжиру та Норвегії. Активізується використання газопроводу "Набукко" з Каспійського регіону через Туреччину.
Прикро, що Євросоюз виявився нині дуже розколотим. Одні країни підтримували Росію, інші — Україну. Москва зуміла це використати на свою користь.
Домовленості досягнуті, але в суспільній свідомості залишилися звинувачення Росії на адресу України. Чому вони не підтверджені й не спростовані?
— Після нічних перемовин Путіна й Тимошенко всі подібні розмови припинилися. Бо це було частиною інформаційної пропаганди з боку Кремля. Тепер у Москві зрозуміли, що це вже не впливає на європейського споживача. Так само нічого не говорять про створення міжнародного консорціуму по закупівлі технічного газу.
Чи можна вважати московські домовленості поразкою України в газових перемовинах?
— До нічних домовленостей було чітке враження, що Україна не програла. Тепер ситуація кардинально змінилася. Виникає враження, що Київ не знає, як діяти далі. Так само, як і Москва. Бо в Росії становище в економіці через минулорічне падіння цін на енергоресурси теж досить серйозне.
Після підписання газових угод на Тимошенко почнеться атака неймовірної сили. І з боку опозиції, і з боку президента. Бо реакція людей на нову ціну газу буде вкрай негативною. Навіть можливі соціальні заворушення, як це нещодавно було в Болгарії, Латвії та Литві.
17 
1
Коментарі