Організований власниками футбольних команд, і водночас найбагатшими людьми держави, круглий стіл із проблем українського футболу — то була зустріч справжніх керівників країни. Якщо раніше подібні зібрання ініціювала влада, то нині представники найбільших фінансово-промислових груп можуть обійтися без посередництва президента чи прем"єра.
Доки експерти з подачі Тимошенко обговорюють технологію роботи "тіньового уряду", справжній тіньовий кабінет обговорив поточну політичну та соціально-економічну ситуацію. А також шукав відповіді на нові виклики і можливості, які з"явилися у великого бізнесу після того, як набула чинності політреформа. Не секрет, що розбалансованість системи влади грає на руку саме тим, кого прийнято називати олігархами. Вони в обмін на свої ресурси формують позицію в сфері державної політики та наймають собі політичний топ-менеджмент — президентський Секретаріат, Раду нацбезпеки і оборони, Кабмін, Верховну Раду. Це повторює ситуацію 1996–1998 років у Росії, де державні рішення теж приймало вузьке коло наближених до Бориса Єльцина олігархів. Власне, і сама "готельна вечеря" до деталей нагадує епохальну зустріч російських олігархів у "Редіссон-Слов"янській" у Москві 1996 року. Тоді було розпочато відлік так званої семибанкірщини — дворічної безроздільної влади семи найбільших фінансово-промислових груп Росії.
Намагатися вести власну гру буде Віктор Пінчук
У нашій ситуації основні тенденції такі.
По-перше, перерозподіл власності. Слабкіші представники великого і середнього бізнесу будуть змушені поділитися своїми активами з трьома корпораціями: "Сістем капітал менеджмент" Рината Ахметова, Індустріальним союзом Донбасу Сергія Тарути і "Приватом" Ігоря Коломойського. Намагатися вести власну гру на виживання в умовах нового "олігархічного тріумвірату" буде Віктор Пінчук зі своїм "Інтерпайпом". Ця тенденція відзначатиметься рейдерськими атаками, тобто силовими захопленнями підприємств. Вони мають показати, хто в домі господар. Тільки цього року, за неофіційними оцінками, таких акцій було десь три тисячі. Проте кримінальної війни зразка початку 1990-х не буде — в цьому не зацікавлені реальні господарі країни. У випадку дотримання нових правил гри її учасниками навряд чи ми побачимо і "олігархічні війни" на кшталт російських 1998–1999 років.
По-друге, політики з часом намагатимуться повернути втрачені внаслідок внутрішніх протиріч та недосконалості політико-правової системи можливості впливу на ситуацію і спробують підпорядкувати собі фінансово-політичні групи. Так, як це було за часів Леоніда Кучми. Для цього знадобиться скасувати конституційну реформу. Проте не варто розраховувати на появу "українського Путіна". Повернути представників влади і великого бізнесу в цивілізовані форми співіснування нині спроможні хіба що зовнішні чинники чи економічна криза, що позбавить олігархів вирішального впливу на українську економіку.
2 
1
Коментарі