Більшість українських студентів не беруть участі у студентських обмінах з іноземними і вітчизняними вузами. Серед перешкод називають брак коштів для життя в іншій країні та незнання мов.
— В Україні не діє один із головних принципів Болонського процесу — мобільність, — пояснює керівник Центру освітнього моніторингу Павло Полянський, 50 років. — Процес дуже повільно впроваджують, хоча формально його імплементація уже завершилася.
Обмін передбачає, що українські студенти й викладачі їдуть навчатися і викладати за кордон. А іноземці приїздять учитися і викладати у нас. Утім, із загальної кількості студентів, які навчаються за кордоном, на Україну припадає близько одного відсотка. До порівняння, в США за програмами обміну вчаться 22 відсотки іноземців. Навіть у Росії — три відсотки. За міжнародними рейтингами інтернаціоналізації вищої освіти, Україна пасе задніх.
Наші студенти не беруть участі в обмінах через незнання іноземних мов, передусім англійської. Для навчання в іноземному вузі треба скласти іспит з англійської й отримати міжнародний сертифікат TOEFL. Якщо йдеться про природничі чи точні дисципліни — GRE, складання тестів потребує справді високого рівня знання іноземної мови. І тут ніякі ментально українські намагання дати хабара не спрацьовують.
Рівень викладання у багатьох українських вузах залишає бажати кращого. Жоден наш вищий навчальний заклад і близько не потрапляє у світові рейтинги, а українські дипломи в світі визнають мало де. Через це до нас не їдуть учитися за обміном. Меншає іноземних контрактників.
Іноземні професори не хочуть у нас викладати за обміном, бо їх очікує процедура нострифікації, тобто легалізації західного диплома. Вона триває близько півроку. І будь-який західний професор зі світовим ім'ям має пройти в нас усі бюрократичні процедури. Тож люди, відомі у науковому світі, їдуть сюди хіба з гуманітарних поривань.
Щоб активізувати процеси студентських і викладацьких обмінів, слід налагодити їх спочатку всередині країни. Адже поки що український студенти не можуть повчитися у Дрогобичі, потім поїхати в Харків і повернутися до Києва. А на Заході це звична річ.
2 
1
Коментарі