15 січня 2017 року опубліковано широке інтерв'ю Дональда Трампа британській газеті "Зе Таймс оф Ллондон" і німецькій "Більд". У ньому обраний президент США окреслив своє бачення стосунків з Євросоюзом, НАТО, Великою Британією, Росією та кількома іншими державами.
Трамп відкинув політкоректність і називає деякі речі своїми іменами. Удар по політкоректності й лицемірству панівного істеблішменту, на думку аналітиків, виявився найголовнішим чинником трампівської перемоги.
Непідготовлена людина може сприйняти його прямоту як щось екзотичне й епатажне. Проте після ознайомлення з контекстом починаєш розуміти: він добре поінформований про реальний стан справ, а тому його бачення доволі цілісне й логічне.
У згаданому інтерв'ю Дональд Трамп підтримав вихід Великої Британії з Євросоюзу і заявив про негайне укладання вигідної двосторонньої американсько-британської торгової угоди. Водночас він скептично висловився щодо НАТО в його теперішньому стані. У багатьох в Європі, зокрема в Україні, це викликало тривогу, особливо на тлі озвучених ним намірів домовлятися з Москвою. Що це — примхи ексцентричного мільярдера чи глибоке розуміння реальності?
Згадаймо історію. Внаслідок Другої світової війни Європа була розділена "між Америкою і Азією", тобто між США і СРСР. Учорашні союзники з антигітлерівської коаліції стали ворогами. Для протистояння Москві та контролювання Західної Європи американці 1949 року створили Організацію Північноатлантичного договору — НАТО. Зі свого боку, для протистояння Заходу і контролювання своєї частини завойованої Європи 1955-го Москва заснувала Організацію Варшавського договору. Настала епоха двополярного світу.
На початку 1990-х, після розвалу СРСР і ослаблення обох полюсів сили, Європа почала шукати шляхи звільнення. Підконтрольна Москві Східна Європа звернулася до свого природного геополітичного союзника в особі США. Натомість Західна, звільняючись від американського контролю, об'єдналася в Євросоюз і почала шукати підтримки у Росії.
У цьому суть Євросоюзу. По-перше, він прагне звільнитися від американського домінування. По-друге, йому вигідні економічні стосунки з Росією. По-третє, він корумпований Москвою і нашпигований її агентурою. По-четверте, він забюрократизований і неповороткий.
США це чудово розуміють, тому не мають наміру підтримувати кризовий ЄС. Трамп тут нічого нового не придумав: лише озвучив те, про що його попередники воліли мовчати. Те ж саме з Брекзітом: Велика Британія вирішила покинути тонучий корабель Євросоюзу і зосередитися на перспективніших європейських проектах.
НАТО залишається для підтримання порядку, хоча американці розуміють його неповороткість і неефективність у гібридній війні проти Росії. Схоже, США не мають наміру його реформувати. Просто вимагають від учасників альянсу збільшити свої частки в фінансуванні хоча б до 2% валового внутрішнього продукту. Це дозволить вивільнити американські ресурси для ефективнішого застосування. В якому напрямку?
Головний сенс нинішнього протистояння США і Росії — це війна за Україну.
Оволодіння нею дозволить Москві відновити імперію та поширити її вплив на всю Європу. Натомість збереження вільної і сильної України посприяє формуванню Співдружності Міжмор'я, або ж Балтійсько-Чорноморського союзу. Міжмор'я відсіче Росію від Західної Європи і заблокує утворення руйнівного для США і Великої Британії континентального блоку Євросоюз–Російська Федерація–Китай.
Іде неоголошена війна за Україну. Москва її веде звичними для себе методами поширення хаосу: корупції, диверсій, саботажу, нацьковування, сепаратизму, брехні, страху, ненависті, розтління, соціальної деструкції. Причому не лише в Україні, а й в усій Європі.
Проти хаосу не можна боротися іншим хаосом, адже результатом буде ще більший хаос. Йому треба протиставити поширення ладу. Саме цим і займаються США в Україні. Це виражається у заходах, спрямованих на зменшення корупції (система Prozorro і е-декларування), очищення фінансової системи (націоналізація і аудит Приватбанку), ослаблення олігархів, консолідація влади в руках президента. В обмін за наведення ладу в Україні та перетворення її на правову мілітаризовану державу — союзника США, той отримує гарантії особистої безпеки і право стати найбагатшою людиною в Україні.
Для контролю "знизу" підтримується громадянське суспільство, заохочуються журналістські розслідування та інтелектуальні центри.
Дехто б'є на сполох через те, що Трамп мовчить про війну з Росією і американський інтерес в Україні. Тому й не говорить. Читайте "Мистецтво війни" Сунь-цзи: "Війна — це шлях обману. Тому, якщо ти і можеш що-небудь, показуй супротивнику, ніби не можеш. Якщо ти і користуєшся чим-небудь, показуй йому, ніби ти цим не користуєшся. Хоча б ти і був близько, показуй, ніби ти далеко. Хоча б і був далеко, показуй, ніби ти близько. Прийнявши смиренний вигляд, виклич у ньому сумнів. Нападай на нього, коли він не готовий. Виступай, коли він не очікує". Перевірена століттями класика.
Трамп усе це розуміє, адже має за плечима не лише великий життєвий досвід, а й Нью-Йоркську військову академію. Це розуміє і американська політична еліта, яку, попри гарячі внутрішні дискусії, об'єднує "антимосковський консенсус". Тож за нового президента політика США щодо підтримки України не зміниться. Але стане цілеспрямованішою, енергійнішою, інтелектуальнішою, витонченішою.
Там, де йде війна, треба реагувати не на слова, а на дії. Це як у дипломатів, яким "язик дано, щоб приховувати свої думки".
Трамп вважає себе майстром переговорів і тонким психологом. На словах він довіряє Путіну і шукає з ним вигідних оборудок. На практиці сформував навколо себе команду "яструбів", які вважають Москву головним ворогом США і прямою загрозою для їх існування.
Розуміння прихованих рушійних механізмів дуже важливе для українського громадянського суспільства. Нарешті ми отримали нагоду для творення повноцінної української держави. Гібридна війна з Росією прискорює давно назрілі перетворення. Тому головним напрямком 2017 року є самоорганізація українського середнього класу — "народу волонтерів і добровольців". Маємо не проклинати старе, а осмислювати нове. Не витрачати час на безплідну боротьбу з умираючою совковою системою, а творити постіндустріальну Україну.
5 
1
Коментарі