16 років тому при спробі відсторонення від влади президента Горбачова та встановлення влади так званого ГКЧП благополучно завершилася історія Радянського Союзу. Україна 24 серпня 1991 року проголосила свою державну незалежність. Тоді у Москві панувала ейфорія, віра в перемогу демократії, у негайне краще життя та процвітання. Зійшла зірка Бориса Єльцина.
Та нещодавнє соцопитування засвідчило, що сьогодні лише 10% росіян розцінюють ті події, як перемогу демократичної революції. Майже половина переконані, що то була боротьба за владу у вищих ешелонах керівництва, а серпневі події — просто її епізод. Більш за те — 24% вважають, що це були трагічні події, що мали згубні наслідки для країни та народу. Лише 21% росіян заявляють, що були тоді на боці Бориса Єльцина. 46% переконані, що жодна зі сторін конфлікту не була правою.
Схоже, російське суспільство не хоче пам"ятати деяких речей. Бо тоді, в 1991-му, принаймні москвичі давали кардинально іншу оцінку подіям. ГКЧП не мав жодної серйозної підтримки саме в Москві і, можливо, тому "путч" мав карикатурний вигляд.
Увесь світ обійшли кадри, на яких серед захисників московського "Білого дому" був Мстислав Ростропович зі своєю віолончеллю. Борис Єльцин запально виступав на танку. "Нові багаті", інтелігенція, студенти стояли разом. Хтось серйозно стверджував, що готовий померти за демократію.
Слово "демократія" з ідеалу стало лайкою
Поза сумнівом, тоді результати нинішнього опитування були б категорично іншими. У серпні 1991-го було надто очевидно, що йдеться не стільки про боротьбу за владу, скільки про кардинальну зміну політичного, економічного, соціального режиму. У Росії, як і в Україні, процес змін очолювали люди з минулого, з усіма властивими своєму поколінню проблемами — обмеженим баченням, величезним бажанням влади, нерозумінням іноді азбучних істин, невмінням прислухатися до суспільства та цінувати його думку. Можливо, тому за короткий час слово "демократія" для росіян з ідеалу стало лайкою.
Єльцин надто швидко втратив симпатії росіян. Багато хто був шокований трагічними подіями осені 1993-го, коли дійсно стався розкол у вищих ешелонах російської влади. Герої серпня 1991-го увійшли у жорстке протистояння між собою: з одного боку президент Єльцин, з іншого — віце-президент Руцкой і голова Верховної Ради Росії Хасбулатов. Обидві сторони спровокували сутички, парламент було розстріляно, а разом із ним і віру в демократію.
Дуже може бути, що насправді росіяни хотіли б забути саме ці моменти своєї нещодавньої історії.
"Керована демократія" часів пізнього Єльцина й Путіна поки що відповідає настроям більшості росіян. І хто знає, які були б результати подібного опитування в Україні, якби українським "вождям" не вистачило елементарної обережності у 1994 році, наприкінці 2004-го та на початку 2007-го.
2 
1
Коментарі