Минулого тижня з вузького кола вчених-експертів, які зібрались у білокам'яній столиці обговорити невеселе майбутнє Московії, на громадські простори вирвалася приголомшлива звістка: країна втратила свій ядерний щит. Він був, але згнив. А що лишилося — пішло дірками. І тепер Росія перед Америкою — гола і без парасольки.
Несподіванкою слова професора Російського технологічного університету Петра Бєлова стали хіба що для сліпих ура-патріотів Путіна. Військові експерти давно не плекають ілюзій щодо ядерної могутності Кремля.
Радянський Союз мав на озброєнні 30 тисяч ядерних зарядів. На 5 тисяч більше, ніж США. Їх після розпаду СРСР успадкувала Росія. Але техніка, як і люди, має властивість старіти, а робочий ресурс ракет розрахований на 15 літ. Тож до початку 2015-го, згідно з офіційною державною програмою озброєння, дожило тільки 232 ракети з ядерними боєголовками. Нових надходжень армія ні Єльцина, ні Путіна не отримувала. На відміну від Пентагону, що постійно оновлює свій ракетний "парк".
Чи здатне теля з обрізаними ріжками бодай буцнути американського дуба? Ні, в один голос відповідають доктор технічних наук Юрій Савельєв та інші експерти. Розгорнута США система національної протиракетної оборони вже сьогодні здатна перехопити приблизно 200 крилатих убивць. При цьому 80% з них буде збито ще на зльоті, 19% — на позаатмосферних висотах. Лише дві-три боєголовки потенційно можуть долетіти до Сполучених Штатів. Але там їх зустрінуть ракети-перехоплювачі й неминуче знищать.
Та й не факт, що усі оті ракети за роки відлежування "на бойовому чергуванні" не розучилися літати. За оцінками експертів, майже 70% балістичних ракет РФ вимагають обслуговування фахівців заводу-виробника. А змайструвало їх для колись дружнього сусіда українське державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод" імені Макарова". Тобто, "Південмаш". Допомагати ворогові ми, звичайно ж, не будемо. У нас тепер з НАТО спільні навчання і плани, які, не виключено, переростуть у спільні військові програми.
"Поки з нами ще хоч якось рахуються тому, що маємо 40 ракет, прозваних американцями "Сатаною", — наголосив Петро Бєлов. — Проте їхній розрахунковий ресурс вичерпався ще 2006 року. До 2014-го технічна життєздатність підтримувалася українським "Південмашем", тепер такої можливості нема. Ракета ця вкрай "тонка". Вона оснащена самозаймистими паливними елементами, які рано чи пізно почнуть вибухати просто у шахтах".
Але й це не остання для московітів ракетна прикрість. Анексія Криму і вторгнення у Донбас призвели до того, що ракети Кремлю сьогодні нема чим навіть заправляти. Понад 50% компонентів ракетного палива постачали країни Заходу, які запровадили проти агресора санкції.
Ядерні боєзаряди, окрім ракет, здатні доставляти літаки. Але не російські. Середній вік наявних у неї бойових крил — 30 років, а ремонтувати їх вона не вміє. Не здатна РФ побудувати й 50 важких стратегічних бомбардувальників, які, згідно з ОСВ-2, забезпечили б ядерний баланс зі США. Військове літакобудування в Росії зруйноване.
Проте наявність нормальних бомбардувальників ситуації не врятувала б. РФ не має жодної наближеної до території США авіабази. НАТОвські ж аеродроми розташовані за 600 км від Москви, звідки до білокам'яної менше 20 хвилин льоту.
"Але хто ж їх пустить!" — вигукнув би радянський Кремль.
Путінський Кремль повторити цієї фрази не годен.
У лютому поточного року вийшла з ладу супутникова система попередження про напад. Її генеральний конструктор Сергій Боїв щоправда заявив: усі небезпечні напрямки контролюють радіолокаційні станції. Але він змовчав про те, що за роки путінського правління російські РЛС практично осліпли. Майже над 70% території країни нині відсутнє радіолокаційне поле. Ще більш дірявим є захисний щит РФ. Якщо раніше її зенітно-ракетні війська прикривали усі найбільші адміністративні, промислові, енергетичні, транспортні центри, військові бази й арсенали країни, то нині можуть захистити лише 1% території.
Реальність така, що Путіну лишається одне: блефувати. Чим він і займається.
3 
1
Коментарі