Деякі заяви президента Віктора Януковича досі перебувають у руслі радше передвиборних гасел, ніж реальної політики. Зокрема, він кілька разів озвучив пропозицію повернутися до створення газотранспортного консорціуму. В обмін на це Росія мала б відмовитися від будівництва обхідних газогонів-"потоків" — "Північного" і "Південного" загальною потужністю 55 млрд куб. м на рік. Недобір коштів від управління своєю газотранспортною системою Україна покриватиме за рахунок збільшення обсягів транзиту.
По-перше, європейськими учасниками консорціуму можуть стати партнери "Газпрому", Це, по суті, означатиме одномоментну передачу Росії української ГТС з усіма відповідними наслідками. Якщо попервах це навіть буде не так, Росія докладе всіх зусиль, щоби викупити в європейців їхню частку.
По-друге, втрата Україною контролю над ГТС потенційно загрожуватиме прямим втручанням Росії із метою охорони "її" майна. Не кажучи вже про кінець усім проектам диверсифікації джерел українського газопостачання за рахунок держав Середньої Азії, які реально працювали ще в 1990-х.
По-третє, Росія заявила, що не відмовиться від будівництва "Північного" і "Південного" потоків. Ці газогони функціонуватимуть довше, ніж Віктор Янукович перебуватиме на посаді президента. І завдяки їм Кремль сподівається отримати колосальний засіб впливу — можливість відключати від газопостачання Україну і, ймовірно, інші держави Східної Європи. Від цього Росія не готова відмовитися заради Януковича.
Газові війни Росії проти України зіграли свою роль у заохоченні до пошуків нових шляхів забезпечення газом. У США розробили технологію видобутку так званого сланцевого газу.
Нові родовища працюють рентабельно за ціни $100 за 1 тис. куб. м. Попри економічну кризу, видобуток газу збільшився на 3,7%, і американці вперше за останні десятиліття обігнали росіян. На внутрішньому ринку ціна на паливо впала до $160, потягнувши вниз комунальні платежі.
Віддати газотранспортну систему за кілька років "пільгових" цін на газ — безглуздя і безгосподарність
Сланцевий газ нічим не відрізняється від звичайного, крім місця видобутку. Але запаси сланцевого вдвічі більші. Вони рівномірніше розподілені у світі. Десятки трильйонів кубометрів є в Німеччині, Польщі, Нідерландах, Швеції, Угорщині та Франції. Значні поклади є і в Україні. Те, що цей газ лежить так близько до споживачів, є його серйозною перевагою.
Що це означає для України? Ситуація на європейському газовому ринку значно зменшує реалістичність запуску російських обхідних газогонів. Відтак і їх фактичну загрозу нашій державі.
Росії потрібно вкладати десятки мільярдів доларів у будівництво "Північного" і "Південного" потоків, а повернути ці гроші буде вкрай важко. До того ж російські чиновники визнають, що вартість транзиту газу обома "потоками" буде вищою, ніж транзиту нинішніми маршрутами територією України. Тому інвестори можуть втратити цікавість до цих проектів.
Ознаки цього вже є: Росія та її партнери з Франції й Норвегії щонайменше до 2016 року відклали розробку Штокманського газового родовища. Його газ мав заповнити другу лінію "Північного" потоку, а тому пересувається в часі й запуск цього проекту. Відтак президенту Вікторові Януковичу не варто здавати українську ГТС чи йти на якісь поступки в обмін на те, що Росія згорне проекти обхідних газогонів. Судячи з усього, вона змушена буде зробити це й так, з огляду на ринкову ситуацію. Україна володіє найрозгалуженішою системою газопроводів завдовжки майже 38 тис. км із прямим виходом до Європи, найпотужнішою на континенті системою підземного зберігання природного газу місткістю 30 млрд "кубів". Віддати ГТС за кілька років "пільгових" цін на газ — безглуздя і безгосподарність.
Президенте, почуйте де Ґолля! Свого часу цей французький президент сказав: "Краще зрадити виборців, ніж свою країну". Відверто. Патріотично.
1 
1
Коментарі
2