Угода про вільну торгівлю у рамках СНД не відповідає своїй назві. У Росії діють митні обмеження у вигляді квот на багато торгових позицій. Зокрема, на важливі для України цукор, нафту і газ. За таких умов про вільну торгівлю не може йти мова.
Російський прем'єр Володимир Путін каже, що ці обмеження знімуть "потім". Та цього не станеться. Ми слухатимемо, що вирішення питання відкладають на 5, 10, 25 років, адже скасування мит суперечить економічній стратегії Росії. Наприклад, мита на імпортні автомобілі в нашого північного сусіда підвищені так, що в японців і французів не залишилося іншого вибору, окрім як збудувати у Росії два великі заводи.
Ми мали невдалу спробу вільно торгувати з Росією. Відповідну угоду підписали 1994-го. Але цей задум не вдалося втілити у життя, бо виключень було на цілих 30 товарних позицій. Зняття обмежень щодо них ми не дочекалися. Теперішня угода, очевидно, мало відрізнятиметься від зразка 1994-го. Фактично Україні пропонують вступити у зону "вільної" торгівлі, побудованої за радянськими канонами і зовсім не пов'язаної із сучасною ринковою економікою.
Усередині повноцінної ЗВТ має бути рух капіталів і фінансова відкритість. Те, чого Росія зовсім не сприймає, будучи фінансово закритою від світу. Не можна очікувати ринкової інтеграції з країною, в якій не дозволяють відкривати філії іноземних банків.
Приєднатися до зони вільної торгівлі у рамках СНД на таких умовах означатиме перенесення митного кордону Росії на західний кордон України. І тоді ми навряд чи зможемо досягти вільної торгівлі з Європейським союзом навіть через згадані вище російські мита на імпортні автомобілі.
Непокоїть, що наш уряд погодився на розрахунки з Росією в рублях. Це обмежить наші валютні можливості в світі. Адже, продаючи свою продукцію Росії, ми отримуватимемо за це рублі — валюту, за яку в світі нічого не купиш.
Нас затягують у типово радянську модель торгівлі, пропонуючи закритися у просторі СНД. Там примушуватимуть вважати, що внутрішня продукція якісна, бо годі порівняти її з найкращими іноземними зразками. Усе це лише пропаганда, яку ми чули за брежнєвських часів. А що було потім? Щойно відкрилися кордони — вітчизняні заводи зупинилися.
Повторення такого сценарію штовхне Україну у глибоку кризу капіталу, коли зупиняться більшість підприємств. Люди знову місяцями і роками не отримуватимуть зарплату.
Росіяни явно довго та досконально готувалися до пропозиції вступати у зону вільної торгівлі з СНД. Добре продумали, як посилити насамперед свої галузеві пріоритети. Використали при цьому старий метод — привезли на зустріч готові документи, запропонували одразу прочитати і підписати, не даючи часу на якісне їх вивчення. Ми ж потроху втрачаємо свій суверенітет.
2 
1
Коментарі