Україна 2012-го планує купувати 27 млрд кубометрів російсього газу замість законтрактованих 52 млрд. Сума річних штрафів за недобір сировини може перевищити 64 млрд грн, підрахував Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова.
— Росія навмисне лякає Україну санкціями, бо не впевнена у своїй позиції, — зауважує керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, 46 років. — Питання не лише в контракті, де вказано обсяг закупівлі на рівні 52 мільярдів кубометрів. Є ще додатки до контракту. Вони підписані, але їхнього змісту ми не знаємо. А в них, можливо, і виписано, який розмір санкцій — у скільки мільярдів доларів. У попередні роки Україна не вибирала законтрактованих обсягів, але санкцій до нас не застосовували, бо сторони домовлялися. А зараз Росія дуже розраховує, що здійметься великий шум довкола штрафів.
Що російська сторона отримає з цього?
— По-перше, сплата штрафів не настане автоматично. Якби це було так просто, росіяни поводилися б дуже спокійно. У контракті є чимало різнотлумачень — це характерно для угод "Газпрому". Документ виписано так, щоб російська сторона мала свободу для маневрів. Тому, якщо з українцями не вдасться знову домовитися, доведеться звертатися до Стокгольмського арбітражу. А вже суд вирішуватиме питання штрафів.
Російська сторона нервує, бо не впевнена в рішенні на свою користь. Тому веде паралельну гру на зміну в середовищі української владної команди. Нинішня вже не влаштовує.
Що про це свідчить?
— Наш президент уже кілька разів привселюдно обіцяв провести кадрові зміни в уряді, але досі не спромігся цього зробити. Зовні це виглядає так, ніби у владній команді хвіст виляє собакою. Росію не влаштовує нинішній український прем'єр, бо не може через нього доступитися до газотранспортної системи. Інша людина на чолі уряду, максимально лояльна до "Газпрому", розв'язала б питання влиття "Нафтогазу" в російський енергетичний гігант.
А чому прем'єр Микола Азаров не хоче йти на це?
— Бо перед його очима відразу постає образ Юлії Тимошенко — за ґратами. Залишаючись росіянином за ментальністю, Азаров розуміє, що такі перемовини щодо газу рано чи пізно виштовхнуть і його на шлях Тимошенко.
Уряд сам собі створив проблеми. Бо обрав шлях мінімальних затрат: умовити росіян зменшити ціну на газ. У цьому проявився непрофесіоналізм нинішньої команди. Проблема в тому, що в "Газпрому" на кону далеко більші цифри. Цьогоріч він переживе велике скорочення споживання газу в європейських країнах. Обсяги імпорту з Росії суттєво впадуть. У цьому контексті зниження українських обсягів закупівель газу досить чутливе для "Газпрому". А коли він дістане контроль над українською ГТС, основні активи енергетичних правлячих груп в Україні за рік-два перейдуть у руки російських, що працюють під парасолькою такої собі компанії "Путін енд компані".
Росія пропонувала за ГТС 4 мільярди доларів. Звідки взялася ця така ціна?
— Це чергова маніпулятивна пропозиція "Газпрому". У чистому вигляді повторюється білоруський варіант: 2007-го Мінськ торгував "Белтрансгаз" за 17 мільярдів доларів, Москва пропонувала 4 мільярди. Згодом зійшлися на 5 мільярдах. Тобто росіяни зараз промацують ґрунт для оборудки. Навмисне називають суму, щоб про це заговорити. Український уряд відповідає, що система коштує 20 мільярдів, Юлія Тимошенко з-за ґрат пише, що 200 мільярдів. І починається дискусія про ціну, а не про те, чи варто продавати взагалі. Ціну мав би назвати незалежний міжнародний оцінювач. На жаль, українська влада зробила все, щоб капіталізація системи падала. Зокрема, постійними своїми заявами про "металобрухт".
Чи може Україна задіяти альтернативний маршрут транспортування газу з Туреччини, про який заявив міністр палива Юрій Бойко?
— Поставки газу з Туреччини можуть бути лише через трубопровід територією України, Молдови, Румунії та Болгарії. Але це суто теоретичний варіант, бо ще треба домовитися з цими країнами та развернути газогін. Зробити це швидко технічно неможливо.
Українська теплоенергетика зможе за рік перейти на спалювання вугілля замість газу, як заявляє влада?
— Це цілком імовірно. Технологічне переобладнання потужностей займе саме стільки часу. З іншого боку, маємо збіг інтересів — вітчизняне вугілля зараз належить "своїм" для влади олігархам. Можливо навіть, що існує своєрідне замовлення чи лобі великих власників, щоб збільшити видобуток енергетичного вугілля. І це нормальний, розумний крок уряду. Принаймні, Рінат Ахметов має підстави захоплюватися ним.
5 
1
Коментарі
17