Лідер громадського об"єднання "Віче України" Інна Богословська, 45 років, говорить про післяреволюційну пасивність середнього класу, підміну гасел Майдану та можливу контрреволюцію.
Скільки треба заробляти українцю, щоб вважатися середнім класом?
— Належність до середнього класу не визначається розмірами статків. Людина має відповідати кільком критеріям. Насамперед, мати стабільний доход. Другою ознакою є володіння власністю, що виходить за межі мінімальних побутових потреб — житло, автомобіль. Нарешті, людина має змогу відкладати гроші, наприклад, на навчання дітей або просто накопичувати їх.
Отже, до середнього класу може віднести себе і вчителька, яка отримує 150 доларів на місяць, і бізнесмен з річним доходом 25 мільйонів доларів.
Не забагато для середнього класу?
Помаранчева революція — це класика жанру
— Ні. Така людина цілком обґрунтовано вважає себе середнім класом стосовно мультимільйонерів — тих, що мають понад 100 мільйонів доларів доходу. За моїми підрахунками, таких в Україні щонайменше 1500 сімей.
Чи може вважатися середнім класом корумпований чиновник? Його доход складається в основному з хабарів, і він також щось відкладає, накопичує...
— Окрім матеріальних, середній клас має і моральні ознаки. Це прошарок, якого цікавить щось більше, ніж просто зарплата. Середній клас потребує демократії, дотримання прав людини, можливості реалізувати власне "я".
Колись у Європі саме середній клас був ініціатором і головним провідником ідей свободи. Саме він зробив буржуазну французьку революцію з її гаслами свободи слова, захисту права на власність.
У цьому сенсі наша помаранчева революція — це класика жанру. Той самий середній клас, та ж вимога свобод. Згадайте, на Майдані не було гасел щодо підвищення зарплат чи пенсій. Люди боролися за свободу слова, вибору, за боротьбу з корупцією та за дотримання законності. Тобто за ті права, яких найбільше потребує середній клас.
Скільки в Україні людей, які до нього належать?
— За соціологічними даними, до середнього класу відносять себе понад 50 відсотків населення. Ці люди ставлять себе між бідними і багатими. Колись було таке визначення — середняк. Оце і є сьогодні середній клас. А були ще куркулі. Подібні за рівнем доходів до середняків, але різниця між ними величезна. Середняк — це людина, налаштована назовні. А куркуль — всередину себе.
На Майдані не було гасел щодо підвищення зарплат чи пенсій
Кажуть, середній клас зробив помаранчеву революцію і від неї ж постраждав.
— "Революція пожирає своїх дітей"— це ще Робесп"єр сказав. Відтоді нічого не змінилося. Середній клас сам по собі дуже консервативний. Він любить стабільність, важко піддається революційним поривам. Робить це зазвичай тоді, коли його вже надто не влаштовує ситуація в державі.
Але після революції середній клас повертається до своїх повсякденних справ і чекає, що хтось за нього доведе розпочате до кінця. Те ж саме відбулося в Україні. Люди вийшли на майдани, перевернули країну. Але замість того, щоб і далі брати активну участь в її житті, сіли і склали руки. Якщо ж на владу не тиснути весь час, вона швидко повертається до попереднього стану.
От і у нас сьогодні реальна небезпека реваншу. Парламентські вибори можуть стати або початком справжнього демократичного розвитку країни, або ж контрреволюцією.
Чи не парадоксально: такий великий прошарок середнього класу і — можливість контрреволюції, яка вочевидь суперечить його інтересам?
— Це швидше закономірність. Подивіться, що сталося. Рік тому був величезний запит суспільства на права людини. Але уряд Тимошенко про це забув. Замість цього активізували запити на пенсії та зарплати. Гасла революції підмінили на інші. Тимошенко розворушила ту маргінальну масу, яка була нівельована в нашому суспільстві протягом останніх 14 років. За часи незалежності головним гаслом було: ставай на ноги, заробляй і виживай. Натомість Тимошенко після революції активізувала інше: дайте!
Фактично вона відкрила шлюзи для контрреволюції. Звідки зріс її рейтинг? Саме через пробудження тих, хто вимагає "дайте!". Згадайте, як вона казала: "підтопимо жирок"... Це зовсім не те, що говорив Ющенко на Майдані: багаті поділяться з бідними. Бо коли діляться — це прояв соціальної відповідальності бізнесу. А "підтопимо жирок"— це необільшовизм. Агресія людини, яка хоче мати щось, не вклавши праці.
До середнього класу відносять себе понад 50% населення
Тому наступної весни середній клас вибиратиме між демократичною Україною і контрреволюцією. Зараз лише чотири відсотки українців довіряють Верховній Раді. При цьому нинішні парламентські партії не хочуть допустити туди нові сили. А подивіться, хто там зараз є. З одного боку — багаті люди та верхній, найбагатший шар середнього класу. Їхні інтереси завжди збігаються з інтересами влади. З боку іншого — партійний люмпен. Ті, що сидять на фракційних зарплатах і фактично виконують замовлення своїх спонсорів. У Верховній Раді сьогодні не представлені широчезні соціальні прошарки. Якщо якщо ми не зможемо завести туди людей, які б представляли середній клас — країна приречена на контрреволюцію.
І вдасться цього уникнути?
— Сподіваюся, до наступної Верховної Ради пройдуть дві нові сили. "Віче", даруйте за нескромність, і ще хтось. Ми сьогодні уважно дивимося на блоки, що створюються. Намагаємося зрозуміти, який із них буде здатен представляти інтереси середнього класу. З цією силою ми координуватимемо кампанію.
Швидше зростають лише офіційні доходи
Держкомстат стверджує, що цього року зростання зарплатні в Україні у 2,5 разу перевищує ріст цін. Однак у повсякденному житті кожен відчуває протилежне.
— Можна зробити висновок, що офіційна частина зарплатні зростає швидше, ніж неофіційна, — коментує старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Євгенія Ахтирко, 38 років. — А цифри Держкомстату базуються на даних, які надають підприємства. Тобто на офіційних зарплатах. Звісно, ми знаємо, що ця статистика не зовсім правдива. Знають про це і в Держкомстаті. Вони намагаються поліпшувати методологію. Проте все відбувається не так легко й швидко.Зазвичай офіційна частина зарплатні значно менша за ту, що видають у конвертах. Отож реальні доходи населення від такого збільшення суттєво не залежать. Водночас ціни на офіційні й неофіційні у нас не діляться. Вони просто зростають.
1 
1
Коментарі