Сталін просівав світ крізь решето класової боротьби. Гітлер "вдосконалював" його крізь сито расової чистоти. Путін для подібної місії велів зварганити решето на скріпах "русского мира".
Чистку Сталіна не пройшли 40 мільйонів співвітчизників, понад 6 мільйонів із них відправили на той світ. Гітлер лише євреїв відсіяв понад 5 мільйонів. Путін першого ж дня принципової боротьби з чужеземною заразою знищив 350 тонн високоякісних продуктів.
Кремлівський коротун, попри потуги, особа з погляду історії — доволі дрібна. Проте паралелі я навів не для того, щоб зайвий раз наголосити на мізерності його натури на тлі діянь визнаних злочинців. Та й захист священних рубежів "Третього Риму" від підступного проникнення заморського їдива, як відомо, не єдина війна, яку веде Путін. Це його, так би мовити, другий фронт. Внутрішній. І, на відміну від Донбасу, війну тут затіяно не гібридну — відкриту. Без масок і перевдягань у чужі однострої. Фронт відкрито під державними прапорами Росії.
Запропонований метод боротьби із забороненим імпортом був такий дикунський, що в його реальність не одразу повірили навіть жартівники. Вони припускали, що насправді "вздовж кордону буде розгорнуто мережу ресторанів "Їмо на митниці". Або розповідали про вже відкриті курси підвищення кваліфікації митників, де вчать, "який санкційний сир яким санкційним вином слід запивати під час знищення". Коли ж настало 6 серпня, жарти змінили тональність і перестали бути жартами. Це була гірка констатація небаченого в новітній історії дійства:
"Щоб народ не мав сил палити покришки, влада палить їжу на кордоні".
"За Сталіна діяв "закон про п'ять колосків". Путін запустив "закон про три шматочки сиру".
"Незабаром на теренах великої Росії з'являться підпільні продуктові барахолки".
"Сечін просить у Путіна пільг для Роснєфті. Інакше, пояснює, у Росії може не вистачити бензину для спалювання продуктів".
"Росія — єдина у світі країна, де воїнів ховають потайки і з соромом, а сир — демонстративно і з гордістю".
Ті, кому було не до жартів, кинулися нагадувати вождеві про блокадний Ленінград — про брата, який помер з голоду, і про матір, яка ледве вижила. І пропонували передавати конфісковані харчі в будинки для літніх людей.
Реальність затулила рота і жартівникам, і тим, хто вірив у притомність "лідера нації". Багаття зі спалення їжі, розкладені в центрі напівголодної країни, ввійдуть в історію нашої цивілізації нарівні з кострищами Гітлера, на яких той палив заборонені книжки, і матимуть такі ж наслідки для екології людської душі, як і знищені за вказівкою Мао горобці. 6 серпня стало тріумфом путінського тоталітаризму і виняткового за цинізмом приниження російського народу. Проте приниження, яке росіяни, схоже, радо приймають.
І якщо те, що відбувалося на цьогорічну Масляну в Ставрополі, — масова годівля людей з лопати, наче вони свійські тварини, ми "по недомислію" своєму списували на дурість місцевих керівників, то нині доводиться констатувати: то була не дурість. Навпаки: ставропольці чиновницьким нутром відчули загальну тенденцію. Передбачили позицію Кремля. Характер верховної любові до народу.
Путіну навіть лопата не знадобилася. Він почавив звезені на смітники тонни імпортних персиків, помідорів і сирів бульдозерами, а потім запустив туди підвладний народець. Не весь — масштаби звалищ не дозволили — прикордонний. Найбільше поталанило жителям Смоленської області — вони назбирали по мішку чи й по кілька прийнятного для вжитку їдива. Дармового. На заздрість мешканцям інших регіонів.
Щоправда, деякі московські інтелігенти заходилися бідкатися. Мовляв, "ані Обама, ані Порошенко, ані Саакашвілі ніколи б не змусили гордих росіян плазувати смітниками і збирати розчавлені помідори й сир. А в Путіна вийшло". Проте поодинокі голоси не зіпсували загального настрою. Бо вони не знають того, що відомо нормальним людям: із роздавлених персиків виходить чудова самогонка. "Для неї навіть цукру не треба, лише дріжджі". Хіба цього замало для щастя? Нехай маленького, зате свого — російського.
Побачив начебто все це Путін, послухав — і кличе Медведєва: "Підставляй-но лоб під щигля! Я ж казав тобі: навіть якщо станемо палити жратву, ці свині й не рохнуть, а ти — майдан, майдан!"
2 
1
Коментарі