Україна опинилася в точці переходу. Головне питання — чи пройдений етап, після якого про вороття в "русский мир" не буде й мови.
"Русский мир" — це не тільки шовінізм і презирство до колоній. Не тільки експансія та бажання жити в оточенні ворогів. Це ще й невміння облаштувати підконтрольне. Це безвідповідальність. Ручне керування. Корупція. Це інститути, які працюють в інтересах влади. Влада, яка працює в інтересах самої себе. Це загальна неефективність.
Трагедія в російському Кемерові — приклад того, до чого призводить така система. Жах не тільки в загибелі дітей. Навіть така ціна, швидше за все, не викличе серйозних кадрових перестановок. Систему характеризує не помилка, а реакція на помилку. "Русский мир" ніколи не реагує на неї. І це — урок для України.
Київ намагається дистанціюватися від Москви. Доки українська система не почне реагувати на свої помилки, про "точку неповернення" рано говорити. Або держава виступає в ролі оператора громадських інтересів, або працює на окремі касти. Ілюстрацією першого є західна Європа. Другого — Росія. А Україна завмерла в дорозі між ними.
Нещодавно представники громадянського суспільства повідомили, що судову реформу саботують (орган із активістів Громадська рада доброчесності припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні суддів. Оскільки 85% представників Феміди, які брали участь у процесах проти активістів Майдану, досі не притягнуті до відповідальності. — ГПУ). Судді — це справжнісінька каста. Вона опирається будь-яким змінам. Реформу доведеться починати з нуля. Це питання державної безпеки.
У Криму й на Донбасі силовики та судді без вагань зламали присягу. Тому що для касти має значення лише її власний добробут. Вона не мислить спільним інтересом. Не прагне його захищати.
Не так давно українські силові касти захищали режим Януковича. Після його втечі вони стали демократичнішими. Але не через зміни всередині системи. Нова влада намагається грати за м'якшими правилами. Силові системи підлаштовуються під неї. Якщо завтра з якихось причин країну очолить "покоління реваншу" — ми виявимо, що зуби дракона нітрохи не затупилися. Система просто перечікує. Коли вважатиме, що час настав — зжере нинішніх мешканців найвищих кабінетів.
Теперішні керівники намагаються її приручити. Але провалені реформи поліції, прокуратури та судів — це історія про тигра, на якому можна лише сидіти верхи. Одна помилка — і ти вже в його зубах.
Україні потрібна система, яка працюватиме незалежно від прізвища першої особи. Яка не сприйматиме країну як місце для годування.
Нинішні еліти можуть думати, що відсутність реформ забезпечує їм спокійне "сьогодні". Насправді це гарантує їм страшенно неспокійне "завтра". А заодно й усім нам.
8 
35413
Коментарі