"Моє рідне село — Маринове Березівського району Одеської області. Раніше це був майже колгосп-мільйонер ім. Димитрова. Були свиноферма, конеферма, вівцеферма, худоба, консервний, винний заводи, хлібопекарня, ковбасний цех. Пенсіонерам хліб і молоко підвозили до хат. Усе згинуло. Праці нема. Село помирає.
На виборах село майже одноголосно проголосувало за Януковича. І має за це подяку від нього. З 10 січня — закрили сільську цілодобову лікарню. Щоб і люди вмерли. За 700 гривень пенсії не кожен зможе собі дозволити поїхати в Одесу чи Березівку.
Закрити Маринівську лікарню примусило обласне керівництво. Депутати сільради такого рішення не приймали, але на третє засідання приїхали люди з Одеси і сказали: хто не проголосує за закриття лікарні — значить, не виконує вказівок президента. І таких людей внесуть в окремий список. Є чутки, що зараз під тиском хочуть відкрити цю лікарню з денним стаціонаром. А на ніч куди діватися хворим, які приїхали з інших сіл?
Люди обурені, але й бояться, бо їх застрашили. Жителів села Маринове ще 1951-го внаслідок операції "Вісла" вигнали з рідних місць у теперішній Польщі, де жили наші діди-прадіди. Виселили й мене з моїми батьками. Везли в товарних вагонах, разом із худобою, цілий тиждень. Тут поселили в коробку без стелі, підлоги, вікон, дверей.
Подивіться на народ, який їде метро, пенсіонерів-колгоспників, у яких пенсія 700 гривень, в автобусах, трамваях, поїздах. Сірі обличчя, задумані, в очікуванні: а що дальше? Подивіться "Світське життя" по "1+1". Хто там? Нардепи, їхні жінки, діти, рідні й так далі — який у них одяг, аксесуари, відпочинок. А наші депутати — здорові, доглянуті, як кажуть, кров із молоком.
Днями мені прийшлося їхати електропотягом Яготин — Київ. Місць не вистачає, люди стоять у проході, тамбурах. Не 10 вагонів, як раніше, а шість. Проїхався би так хтось із наших депутатів — то, може, не бігав і не спав би на засіданнях Верховної Ради, а думав, як мають їздити люди, котрі їх обирають. І не скорочували б кількість вагонів, не скасовували би поїздів.
20 років ми, українці, дивимося цирк, який демонструють нам наші депутати у Верховній Раді на засіданнях: б'ються, читають, сплять, гуляють по залі, голосують за трьох. А декого зовсім нема. За що ж ці люди отримують зарплату? Чи працівник може допустити подібне, коли трудиться на підприємця? Я пропоную провести приватизацію Верховної Ради. Тоді будуть дисципліна, порядок, і почнуть вирішувати питання, наболілі для тих, хто обрав депутатів".
З повагою, Євгенія Іванівна Кореновська, 1943 р.н., пенсіонер
2 
1
Коментарі