Якщо криза в Європейському Союзі триватиме, Україна може приєднатися до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. Так заявив у Москві український посол Володимир Єльченко.

Зазвичай посли не озвучують подібних планів до того, як висловиться вище керівництво держави. Швидше за все, резонансна заява Єльченка була наперед узгоджена з Києвом і свідчить про певну гру. Можливо, це примітивний шантаж Євросоюзу, який цими днями визначається з подальшими діями щодо Януковича. Проте також може бути, що розпочинається підготовка до формалізації розвороту України в бік Москви.

Причина для зміни офіційного зовнішньополітичного курсу висмоктана з пальця. Однак помітно, що байку про занепад Євросоюзу певний час послідовно мусують в Україні. Її постійно підживлюють апокаліптичними телекартинками з деяких держав ЄС, де люди протестують проти скорочення бюджетних витрат. При цьому ніхто не звертає увагу, що такі протести є природними для демократичних країн, у яких поважають права громадян на висловлення своєї позиції.

Якщо відкинути спекуляції та емоції, ситуація в Євросоюзі під контролем, і апокаліпсису не передбачається. Єврокомісія підрахувала, що за результатами 2012-го сукупний валовий внутрішній продукт ЄС упаде на 0,3%. Проте наступного року відновиться хоча й незначне, але зростання — на 0,4%. 2014-го цей показник сягне 1,4%, причому "в плюсі" буде навіть Греція. У будь-якому разі, Україна гарантовано не вступатиме до Євросоюзу найближчі років 20, тому його тимчасові економічні проблеми так само не можуть бути аргументом на користь відмови від євроінтеграції.

Проте головні доводи полягають не в показниках зростання ВВП чи митних ставках. Вибір між Європою і Євразією є для України цивілізаційним. Саме напрямок інтеграції визначить, житимуть українці,  як у Німеччині чи Польщі — чи як у Росії або Казахстані. Поважатимуть їхні права чи й далі топтатимуть. Будуть тут законність і порядок — чи свавілля. Зможуть люди вільно обирати владу — або ж буде, як на минулих виборах до Верховної Ради. Тому верхом глупства та олігархічного егоїзму було б визначати напрямок інтеграції, виходячи з короткострокових вигод для кількох галузей економіки, а не з перспектив розвитку країни та добробуту її народу. Тим більше що й економічна альтернатива цілком реальна — Угода про асоціацію з ЄС принесла б незаперечні переваги всім, зокрема бізнесу. Питання, як і раніше, полягає в наявності політичної волі до якісних проєвропейських змін.

×