Партія регіонів не поспішає робити "регіональною" жодну мову етнічних меншин, окрім російської. Деякі "біло-блакитні" місцеві ради відкинули відповідні проекти. Так сталося з болгарською мовою в місті Ізмаїл Одеської області. Подекуди рішення намагаються відкласти на осінь. Це не стало несподіванкою для експертів, які одразу назвали закон "Про основи державної мовної політики" "законом про російську". Питання в тому, які політичні наслідки матиме використання меншин для передвиборної провокації.
Повністю виконати закон "регіоналів" Колесніченка-Ківалова нереально. І не лише через те, що це безграмотний суперечливий акт. Бюджет не потягне витрат на послуги перекладачів, мовні курси для чиновників, переробляння табличок та штампів тощо. Але це не заважатиме активістам відповідних меншин вимагати статусу для своїх мов. Відтак критикувати владу за дискримінацію. Такий хід завжди політично вигідний. Можна згуртувати свою громаду, звернути на неї увагу, виторгувати у влади компенсацію — землю під храм чи гроші.
Режим думає, що захищений від таких спроб. Партія регіонів давно завербувала деяких етнічних ватажків — Іштвана Гайдоша, який називає "регіоналів" "старшими братами угорців", румуна Івана Попеску тощо. Раніше вони були виправданням "регіональності" партії. Зараз знадобляться для саботажу "регіонального" закону. Проте ніщо не заважає зацікавленим силам ростити альтернативних лідерів ззовні й сварити впливові меншини із владою. Щось подібне давно намагається зробити проросійська верхівка Криму — адже кримськотатарський Меджліс послідовно підтримує Україну й вимагає для себе привілейованого статусу. Водночас своїх захисників татар плекають й ісламські екстремісти.
За підтримки опозиції та іноземних урядів, представники меншин здатні відкрити проти мовної політики Януковича другий фронт скандалів. Щонайменше, це посилить ізоляцію влади від Європи — там хворобливо переймаються будь-якою дискримінацією. До реального протистояння етнічних громад із режимом не дійде, якщо, звісно, режим не виявить у мовній сфері таку саму примітивну беззаконність і жорстокість, як щодо опозиції та журналістів.
Сценарій пересварювання етнічних меншин України з урядом і між собою цілком вписується в стратегію наших північних сусідів — вічних "миротворців".
2 
1
Коментарі
2